Розділ «ПРИГОДА СІМНАДЦЯТА, У якій приструнчують Тигру»

Пух похитав головою:

– Не знаю,– сказав він.– Мабуть, нічого й ніхто не вийшли. А про що ми говоримо?

– Пуше,– докірливо сказав Паць,– ти що, не слухав, про що казав Кролик?

– Я слухав, але у вухо мені забилася якась пушинка. Кролику, повтори, будь ласка, все спочатку, гаразд?

Кролик завжди був готовий повторювати все що завгодно, отож він тільки й спитав, звідки йому почати повторювати, а Пух сказав, що, ясна річ, звідти, звідки йому забилася у вухо пушинка. Тоді Кролик спитав, коли ж це сталося, а Пух відповів, що він точно не знає, бо не дуже напружено слухав. Тоді у справу втрутився Паць. Він пояснив, що вони просто хотіли придумати, як приструнчити Тигру, бо, хоча й усі вони дуже його люблять, та ніхто не стане заперечувати, що Тигра так розстрибався, що став нестерпним вискочнем.

– А-а, розумію,– сказав Пух.

– Він так розстрибався, аж далі нікуди,– сказав Кролик,– і ось тепер він у нас пострибає.

Пух спробував щось придумати, але в голову йому лізло таке, від чого марно було б чекати користі. І він тихенько засопів собі під ніс таку пісеньку:

Якби Кролик

був з Тигру завбільшки -

і завдовжки,

й заввишки,

й завширшки,

А сам Тигра

був з Кузьку завбільшки -

чи завменшки,

завтоншки

й завнижки,

То ніякі вже ігри

баламутного Тигри