TextBook А Фарид стрибнув на сходи, відштовхнув убік робітника, який витріщився на Фарида, наче на привида, підскочив до Меґі й потягнув її за собою, до вікна.
— Стрибай! — скрикнув до неї. — Вискакуй! Хутко!
Меґі тремтіла, вона заплющила очі, перш ніж стрибнути. Але стрибнула.
Фарид обернувся до Вогнерукого. Він говорив із полум'ям, поки мельник і робітник безпорадно відбивалися порожніми мішками від вогняних пломенів, а вогонь танцював. Танцював для Вогнерукого.
Фарид присів у відчиненому вікні.
— Ходи! — гукнув він до Вогнерукого. — Ну, ходи вже!
Де Баста?
Вогнерукий відштовхнув убік мельника й крізь дим і полум'я побіг до Фарида. Хлопчина саме повис у віконній проймі, як побачив Басту. Той приголомшено підтягнувся на жорні й схопився за потилицю рукою, геть червоною від крові.
— Лови його! — закричав Баста до Зарізяки. — Лови Вогнежера!
— Мерщій! — вигукнув Фарид. Та Вогнерукий зашпортався за порожній мішок. Ґвін зіскочив з плеча Вогнерукого і пострибав до Фарида. Коли вогнедув випростався, між ним і вікном стояв Зарізяка з мечем у руці.
— Гайда! — вигукнула Меґі, дивлячись на Фарида вгору великими від страху очима.
Та Фарид підтягнувся назад до палаючого млина.
— Тікай геть! — крикнув хлопцеві Вогнерукий, б'ючи палаючим мішком Зарізяку.
Зарізячині штани зайнялися. Хитаючись, він розтинав повітря мечем, то в бік полум'я, то в бік Вогнерукого.
Фарид саме скочив на солому, як Зарізяка поранив Вогнерукого в ногу. Вогнедув похитнувся й приклав руку до стегна. Зарізяка знову здійняв меча.
— Ні! — Фаридові власний голос дзвенів у вухах, коли хлопчина накинувся на Зарізяку.
Фарид вкусив Зарізяку за плече, наступив йому на ногу, поки той не випустив із рук меча, і штовхнув у вогонь. Кахикаючи, виринув із чаду Баста, утім Вогнерукий відтягнув його назад і зашипів до язиків полум'я. Ті накинулись на Басту, мов люті гадюки. Фарид чув, як він закричав, але не обертався. Хлопець почвалав до вікна, підтримуючи Вогнерукого, який, лаючись, затискав пальцями кровотечу в нозі. Вогнерукий живий.
Найліпша з усіх ночей
— Їж, — сказала Мерло.
— Ні за що, — відповів Десперо і відсахнувся від книжки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чорнильна кров» автора Корнелія Функе на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Корнелія Функе Чорнильна кров“ на сторінці 165. Приємного читання.