Розділ «Корнелія Функе Чорнильна кров»

Вогнерукий поглянув на нього.

— Божевільний! — сказав він. — Втім, клятва мені подобається. Ліпше залишимо Ґвіна тут, щоб ти доглядав за ним!

Ґвіну це не сподобалось. Він вкусив Вогнерукого за руку, коли той посадив його на ланцюжок, хапав його за пальці і вкрай розлютувався, коли Проноза поліз до наплічника.

— Ти береш нову куницю, а стара мусить на ланцюг? — запитала Роксана, принісши їм коріння для Кропиви.

— Так. Бо дехто стверджує, що вона принесе мені нещастя.

— Відколи ти віриш у таке?

Справді, відколи?

«Відтоді, як зустрів старого, який стверджував, ніби вигадав тебе і мене», — подумав Вогнерукий.

Увесь шлях до Омбри Ґвін сидів на плечі у Фарида, немов хотів показати Вогнерукому, що ще не пробачив йому. І щойно Проноза висовував носа з наплічника, Ґвін шкірився і так погрозливо гарчав, що Фарид йому кілька разів затискав пащу.

Шибениці перед міською брамою були порожні. Правосуддя в Омбрі все ще чинила Бридка, а вона не в захваті від повішання, можливо тому, що в дитинстві надивилася чоловіків, що теліпаються на мотузці, з синіми язиками і набряклими обличчями.

— Послухай-но, — сказав Вогнерукий до Фарида, коли вони зупинилися між шибеницями, — поки я принесу Кропиві коріння і запитаю у Хмарохідця про звістку, яку він нібито має для мене, приведи сюди Меґі. Мушу з нею поговорити.

Фарид зашарівся, але кивнув. Вогнерукий насмішкувато розглядав його обличчя.

— Що з тобою? Того вечора, коли ти був у неї, трапилося ще щось, крім повернення Козимо з мертвих?

— Це тебе не стосується! — пробурмотів Фарид і ще більше зніяковів.

Селянин, лаючись, гнав завантажений діжками візок до міської брами. Воли стали поперек дороги, а вартові нетерпляче хапалися за повіддя. Вогнерукий скористався нагодою і прошмигнув із Фаридом повз них.

— Все одно приведи Меґі, — сказав він, коли вони розійшлися за брамою. — Але не заблукай від нестямного кохання.

Він дивився услід хлопцеві, поки той не зник між будинками. Не дивно, що Роксана вважає хлопця його сином. Часом і йому самому так здавалося.

Звісточка Хмарохідця

Так, моя кохана,

Наш світ кровоточить