Розділ «Корнелія Функе Чорнильна кров»

— Кого? — запитав Мортимер і не зводив погляду з Басти.

— Не вдавай, ніби ти дурніший, ніж насправді! — закричала Мортола. — Чи, може, хочеш, щоб Баста вирізав на обличчі твоєї дружини той самий візерунок, яким він прикрасив вогнедува?

Баста лагідно провів великим пальцем по блискучому лезу ножа.

— Якщо ти під відьмою маєш на увазі мою доньку, — хрипко відповів Мортимер, — то її тут немає.

— Ах, так? — Мортола пошкандибала до нього. — Обережно, Мортимере. Від безкінечної їзди в мене болять ноги, і я втрачаю терпець.

— Її тут немає! — повторив Мортимер. — Меґі зникла з хлопцем, у якого ви забрали книжку. Він попросив відвести його до Вогнерукого.

Мортола недовірливо примружила очі.

— Брехня! — вигукнула вона. — Як їй вдалося без книжки?

Та Елінор побачила сумнів на її обличчі.

Мортимер знизав плечима.

— Хлопець мав аркуш, який, за його словами, переніс Вогнерукого в інший світ.

— Але це неможливо! — Орфей ошелешено витріщився на нього. — Ви стверджуєте, що ваша донька зачитала себе в історію моїми словами?

— Ага, то ви цей Орфей? — непривітно глянув Мортимер. — Отже, я завдячую вам, що в мене більше немає доньки.

Орфей поправив окуляри і теж подивився на нього вороже. Тоді різко повернувся до Мортоли.

— Це той Чарівновустий? — запитав він. — Він бреше! Я впевнений! Він бреше! Ніхто не може зачитати себе в історію. Ні він, ні його донька, ні будь-хто інший. Я пробував сотні разів. Це неможливо!

— Так, — сказав Мортимер втомлено. — Я чотири дні тому теж так думав.

Мортола вдивлялася в Мортимерове обличчя. А тоді кивнула Басті.

— Зачини їх усіх у підвалі! — наказала вона. — І знайдіть дівчину. Обшукайте весь будинок.

Феноліо

— Я вправляюся в згадуванні, Найне, — промовив я. — В писанні, читанні і згадуванні.