Розділ «Корнелія Функе Чорнильна кров»

— Іншого не існує, Мо, — сказала Меґі тихо. — Ти — Сойка. — Вона схопила його руку, закотила рукав, провела пальцем по рубцю від Бастиних псів. — Рана ще загоювалась, коли ми були в хатині Феноліо. Він дав тобі мазь, щоб вона краще зарубцювалася. Пригадуєш?

— Так, пригадую, і що?

— Ти — Сойка! — повторила вона. — Немає іншого. Феноліо написав про нього пісні. Він вважав, що його світу бракує розбійника, і використав тебе! «Моя уява малювала твого татка шляхетним розбійником», — так він мені написав.

Минуло трохи часу, поки Мо зрозумів значення цих слів. І раптом засміявся. Так голосно, що вартовий відчинив заґратоване віконечко у дверях і насторожено зазирнув досередини. Мо стер сміх з обличчя і дивився на вартового, поки той, лаючись, не зник. Він прихилив голову до стіни і заплющив очі.

— Мені дуже шкода, Мо, — прошепотіла Меґі. — Дуже шкода. Інколи Феноліо — жахливий стариган!

— Ух. Ну що ж.

Можливо, тому Орфей так легко його зачитав. Він же був частиною історії.

— Як думаєш? Мені пишатися Феноліо чи скрутити йому старі в'язи?

Меґі поклала йому руку на чоло.

— Ти гориш. Лягай. Тобі треба відпочити.

Як часто він казав їй ці слова, скільки ночей сидів біля її ліжка: кір, віспа, скарлатина… «Меґі, Меґі, — стогнав він, коли вона захворіла на коклюш. — Ти можеш уберегтися бодай від однієї дитячої хвороби?»

Лихоманка наливала його тіло свинцем. Коли Меґі нахилилась над ним, йому на мить здалося, ніби біля нього сидить Реза.

— А де Вогнерукий і Фарид? Вони були з тобою? Їх теж зловили? — Від температури язик важчав.

— Напевно, ні. Ти знав, що у Вогнерукого є дружина?

— Так. Баста через неї порізав йому обличчя. Ти її бачила?

Меґі кивнула.

— Вона дуже вродлива. Фарид ревнує до неї.

— Отакої! Я думав, він закоханий у тебе.

Меґі зашарілась.

— Меґі! — Мо підвівся. Та коли вже зникне ця лихоманка? Від неї він став немічним, мов стариган. — Я, без сумніву, щось пропустив. Моя дочка закохується, а я пропускаю таку подію! Ще одна причина проклинати цю бісову книжку. Ти мусила лишитися з Фаридом. Фарид, без сумніву, страшенно хвилюється через тебе. Бідолашний хлопчина. Він тебе хоч поцілував?