TextBook — Мінерво, скільки часу потрібно вершникові, щоб дістатися до Сутінкового замку?
— Днів зо два, якщо він хоче загнати коня, — тихо відповіла Мінерва.
Два дні чи трохи менше, поки Баста дізнається, про що йдеться в листі Меґі. Якщо поскаче до Сутінкового замку.
Баста не вміє читати, отже, привезе листа Мортолі, а Сорока, очевидно, стовбичить у Сутінковому замку. Залишається ще два дні, поки Мортола прочитає повідомлення Меґі і пожене Басту до Мишачого млина. Де Меґі, можливо, вже чекає… Феноліо зітхнув. Два дні. Цього досить, щоб попередити її, та, мабуть, замало для слів, яких вона чекає від нього і які б урятували її батьків.
«Напиши щось, Феноліо. Напиши…»
Наче це так просто! Меґі, Козимо — усі вони хотіли від нього слів. Потрібен час, щоб знайти слова, і саме його у Феноліо обмаль!
— Мінерво, перекажи Розенкварцу, що я мушу йти до замку, — сказав Феноліо. Він ураз дуже стомився. — Його я заберу пізніше.
Мінерва погладила по волоссю Деспіну, яка квилила у спідницю, і кивнула.
— Так, іди до замку! — сказала вона захриплим голосом. — Іди й скажи Козимо, щоб відправив солдатів услід убивцям. Їй-богу, я стоятиму в першому ряду, коли їх вішатимуть!
— Вішатимуть? Та що ти кажеш? — Цирульник провів рукою по рідкому волоссю й безрадісно поглянув на небіжчика. — Хмароходець був шпільманом. Нікого не повісять за вбивство шпільмана. За вбитого в хащі карають суворіше.
Іво недовірливо подивився на Феноліо.
— Їх не покарають?
Що йому на це відповісти? Ніхто не покарає Басту й Зарізяку. Можливо, Чорний Принц або той чоловік, який вдягнув Сойчину маску. Козимо не відправить услід жодного солдата. Знедолений і ніким не захищений був Строкатий люд по обидва боки хащі.
«Та одного вершника Козимо мені дасть, якщо я попрошу, — подумав Феноліо, — прудкого вершника, який попередить Меґі про Басту — і передасть їй, що я працюю над потрібними словами».
«Напиши щось, Феноліо. Напиши щось, що б звільнило їх усіх і вбило Змієголова…»
Так, бачить Бог, він напише для Козимо палкі пісні і потужні слова для Меґі. І її голос допоможе щасливому завершенню цієї історії.
Безнадійно
Гірчичниця підвелася і на тоненьких срібних ніжках попрямувала перевальцем до своєї тарілки…
— Надзвичайна гірчичниця! — сказав Варт. — Звідки вона у вас?
Т. Г. Уайт. Король у Камелоті, частина І
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чорнильна смерть» автора Корнелія Функе на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Корнелія Функе Чорнильна кров“ на сторінці 140. Приємного читання.