Розділ «Корнелія Функе Чорнильна кров»

Меґі припинила сміятися, щойно забачила Вогнерукого. Чому його обличчя таке серйозне? Фарид сказав, що він щасливий. Чи це її погляд змусив його дивитися звіром? Чи він лютував на неї, що вона попрямувала за ним до його оповідки і нагадувала роки, про які він хотів забути?

— Про що він хоче говорити зі мною? — запитала вона у Фарида.

— Напевно, про Феноліо, — відповів він, — і про Козимо. Він хоче знати, що старий має на думці!

Наче вона знала, що сказати…

Коли вогнедув зупинився перед Меґі, на його обличчі не проглядалося жодного сліду звичної загадкової усмішки.

— Привіт, Меґі, — мовив він.

З його наплічника сонно мружилася куниця, але це був не Ґвін. Той сидів на плечі у Фарида і форкав, коли ніс його товариша з'явився над плечем Вогнерукого.

— Привіт, — зніяковіло відповіла вона. — Як справи?

Дивне відчуття — знову його побачити. Вона відчувала радість і водночас недовіру.

Звідусіль невпинно до міської брами йшли люди: селяни, гендлярі, чарівники, жебраки, всі, хто почув про повернення Козимо. Новини в цьому світі розносилися швидко, хоча й не було ні телефону, ні газет, і лише багаті писали листи.

— Добре! — Він усе-таки всміхнувся.

Так, Фарид не обманював. Вогнерукий щасливий. Здається, він мало не соромився цього. Його обличчя виглядало набагато молодшим, попри рубці, утім раптом воно знову посерйознішало. Інша куниця зістрибнула на землю, коли її господар зняв наплічника і дістав аркуша.

— Власне, я хотів поговорити з тобою про Козимо, нашого князя, який так несподівано ожив, — сказав він, розгортаючи зім'ятий папірець. — Але тепер, схоже, мушу спочатку показати тобі ось це.

Меґі збентежено взяла записку. Коли вона побачила на ній почерк, то недовірливо поглянула на Вогнерукого.

«Як лист від моєї матері потрапив до нього? Тут, у цьому світі?»

Вогнерукий сказав лише:

— Читай.

І Меґі читала. Слова накидались їй на шию, як зашморг, який з кожним словом щільніше затягувався, поки Меґі вже не могла дихати.

— Що сталося? — стривожено запитав Фарид. — Що там написано? — Він поглянув на Вогнерукого, але той не відповідав.

А Меґі втупилася в Резині слова.