Розділ «Нормальний шлюб»

— У неї все чудово. Вся у своїх весільних планах.

— Ти так кажеш, ніби це трапиться вже наступного тижня, а не в червні.

— Донні, якщо ти не докладеш зусиль, аби навчитися розуміти жінок, сам ти ніколи не одружишся.

— А я й не поспішаю, у мене й без того достатньо розваг.

— Це поки ти розважаєшся обачно.

— Я завжди обачний і вельми ґречний. Мушу вже бігти, мамо. За півгодини в мене зустріч із Кеном, посидимо, трохи вип’ємо. Мусимо почати мозковий штурм щодо того замовлення автодилерів.

Вона його ледь було не застерегла, щоби забагато не пив, але вчасно взяла себе в руки. Нехай він все ще виглядом схожий на старшокласника, а в найясніших її спогадах про нього взагалі залишається п’ятирічним хлопчиком у червоній вельветовій курточці, котрий без упину совається своїм самокатом туди-сюди по бетонних доріжках парку імені Джошуа Чемберлена[267] в Павнолі, ні тим, ні іншим хлопчиськом він уже не є. Донні тепер дорослий парубок, а також, яким би це не здавалося їй неймовірним, він молодий підприємець, котрий розпочинає власний шлях у цьому світі.

— Гаразд, — промовила вона. — Дякую, що подзвонив, Донні. Порадував матінку.

— Я теж тобі вдячний. Передавай мої вітання старому, коли він тобі передзвонить, і мою любов.

— Передам.

— На задніх лапах і нюхає повітря, — повторив Донні й стиха заіржав. — Скільки ж це зграй «Вовчат» уже перейняли від нього цю примовку?

— Геть усі, — Дарсі відчинила холодильник, подивитися, чи нема там часом «Баттерфінгера», холодненького, очікуючого на її еротичну увагу. Ба ні. — А це достобіса.

— Люблю тебе, мамо.

— І я тебе люблю.

Вона поклала слухавку, їй знову було хороше. Посміхалася. Проте постояла-постояла вона отак біля кухонної стійки і посмішка її зів’яла.

Те «грюк».

Щось же там таки грюкнуло, коли вона засовувала ту коробку з каталогами назад під верстат. Не цюкнуло, як було б, аби коробка наштовхнулася на якийсь обронений інструмент, а саме грюкнуло. Звук, ніби об якусь порожнечу.

«Мене це не обходить».

На жаль, це було неправдою. Те «грюк» муляло їй, мов незавершена справа. І коробка також. Чи не заховано в ній ще якихось журналів на кшталт «Бондажної курви»?

«Я не бажаю цього знати».