Розділ «Нормальний шлюб»

— А ви б що зробили, Холте?

— Я не знаю. У мене ситуація трохи інакша. Нехай я геть заїжджений кінь — найстаріша шкапа у стайні пожежної команди, — але маю відповідальність перед сім’ями тих замордованих жінок. Вони заслуговують на завершення справи.

— Заслуговують, це поза питанням... але чи потребують вони цього?

— У Роберта Шейверстона було відкушено пеніс, ви це знали?

Вона не знала цього. Звісно, що не знала. Вона зімкнула очі й відчула, як гарячі сльози заструменіли їй крізь вії. «Він не «страждав», ось воно як», — подумала вона, і якби Боб нараз раптом з’явився перед нею, з простягнутими руками, благаючи прощення, вона вбила б його знову.

— А його батько знає, — сказав Рамзі. Говорив він м’яко. — І мусить жити далі, кожен день проживати з цим знанням про свою дитину, котру він любив.

— Мені жаль, — прошепотіла вона. — Мені дуже, дуже жаль.

Вона відчула, як він узяв на столі її за руку.

— Я не хотів вас розстроювати.

Вона вирвала в нього руку.

— Звісно ж, хотіли! Але ви гадали, що мене не пройме? Ви думали, що мене не зачепить... ви, старий нишпорка?

Він усміхнувся, показавши свої сяючі зубні протези.

— Ні, я зовсім так не думав. Зрозумів це, щойно ви прочинили переді мною двері. — Він зробив паузу, а потім делікатно додав: — Я зразу все побачив.

— І що ви бачите тепер?

Він підвівся, похитнувшись злегка, але потім віднайшов рівновагу.

— Я бачу відважну жінку, котру варто залишити на самоті, нехай надолужує свою домашню роботу. Не кажучи вже про залишок свого життя.

Вона підвелася також.

— А сім’ї тих жертв? Ті, котрі потребують завершення справи? — Вона затнулася, не бажаючи промовляти решту. Але ж мусила. Цей чоловік поборював значний біль — можливо, навіть пекельний біль, — але він приїхав сюди і зараз відпускає її на волю. Принаймні вона вирішила, що це так. — А батько Роберта Шейверстона?

— Роберт Шейверстон мертвий, а його батько вже недалеко від нього. — Рамзі говорив спокійним, примирливим тоном, який Дарсі зразу ж упізнала. Це був той тон, яким користувався Боб, коли знав, що якогось клієнта фірми запросили до Податкової служби і нічого доброго йому з того не світить. — Не відриває губ від пляшки з віскі з ранку до ночі. Чи знання того, що вбивця його сина — мучитель його сина — вже мертвий, щось перемінить? Я так не думаю. Чи поверне це назад інших жертв? Аж ніяк. Чи горить зараз убивця в пекельному вогні за свої злочини, чи мучать його кривавими тортурами, що триватимуть вічно? Біблія каже, що так. Старий Заповіт принаймні, а оскільки звідти походять наші закони, то мені цього достатньо. Дякую за каву. Мені тепер доведеться зупинятися на кожному відпочинковому майданчику по дорозі звідси аж до Агасти, але це було того варте. Ви варите гарний напій.

Проводжаючи його до дверей, Дарсі раптом зрозуміла, що почувається зараз по правильний бік дзеркала — уперше відтоді, як перечепилася в гаражі об картонну коробку. Приємно було усвідомлювати, що його ледь не зловили. Що він не був аж таким кмітливим, яким сам себе вважав.