— А Фрітці в порядку?
Тесс вибухнула абсолютно щирим сміхом.
— Я встигла спуститися сходами наполовину, бо бібікав детектор диму, спіткнулася об нього і ледь не вбилася, а твої симпатії спрямовані на цього котиська. Чудово.
— Мила, не тре...
— Та я жартую, — заспокоїла її Тесс. — Іди на роботу і припини хвилюватися. Я просто не хочу чути, як ти почнеш ойкати, побачивши мене. Маю парочку геть-чисто прекрасних синців. Якби я мала колишнього чоловіка, ти, либонь, подумала б, що це він зробив мені візит.
— Ніхто не відважився б торкнутися тебе рукою, — сказала Петсі. — Ти крута, дівчинко.
— Авжеж, правильно, — погодилась Тесс. — Лайна я нікому не пробачу.
— У тебе голос чогось хрипко звучить.
— До всього іншого, я ще й застудилася.
— Ну... якщо тобі щось буде треба ввечері... курячий бульйон... парочка несвіжих пігулок перкоцету... DVD з Джонні Деппом[129]...
— Я зателефоную, якщо буде треба. А зараз іди. Свідомі модниці, котрі з ніг збилися, шукаючи невловимий шостий розмір «Енн Тейлор»[130], розраховують на тебе.
— Жінко, та ну тебе к чорту, — розсміялася Петсі й повісила слухавку.
Тесс переставила чашку з кавою на кухонний стіл. Там же лежав револьвер, поряд з цукерницею: не пряма копія якоїсь картини Далі[131], але збіса близький образ. А далі цей образ подвоївся, бо вона залилася сльозами. То згадка про власний бадьорий тон спровокувала її. Голос брехні, з якою їй відтепер доведеться жити, допоки вона не звикне сама ставитися до неї, як до правди.
— Ти, сучий син! — закричала вона. — Ти йобаний сучий син! Я тебе ненавиджу!
За минулі менш ніж сім годин вона вже двічі приймала душ, але все ще почувалася брудною. Як вона не намивалася, а все ще відчувала його там, отой його...
— Слиз його хера.
Підхопившись на рівні, вона краєм ока зауважила, як помчав геть коридором наляканий кіт, і якраз вчасно встигла до мийки, щоб не забруднити підлогу. Кава і «Чіріоз»[132] — усе з неї вихлюпнулося в єдиному спазмі. Переконавшись, що все минулося, вона вхопила зі стола револьвер і пішла нагору, знову постояти під душем.
— 21 —
Закінчивши з душем, вона загорнулася у м’який махровий халат і лягла в ліжко, подумати, куди б їй податися, щоб зробити звідти той анонімний дзвінок. Найкраще, до якогось великого, залюдненого місця. Якогось місця з парковкою, щоб повісити слухавку й відразу звідти забратися. Місцевий мол у Сток-віліджі здався їй найзручнішим. Поставало ще питання, до яких саме правоохоронців їй телефонувати. У місцеву поліцію Свебріджа, чи це все одно, що до Псюри Депутатського[133]? Може, краще до поліції штату? І треба заздалегідь записати все, що вона збирається їм розповісти... розмова мусить бути швидкою... так менше шансів, що вона про щось забуде розказа...
Лежачи в пасмі сонячного світла, Тесс відпливла у сон.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Повна темрява. Без зірок» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Великий водій“ на сторінці 18. Приємного читання.