В Мейкомбі вважали містера Андервуда запеклим нечестивцем, свого часу його батько недобре пожартував з нього — охрестив сина Брекстоном Брегом. Чого тільки не робив містер Андервуд, щоб люди, які його знали, забули це ім’я. Аттікус казав, що ті, хто має імена генералів Південної армії, хоч і поступово, але неодмінно стають п’яницями.
Келпурнія подала тітці Олександрі ще кави, а на мій благальний погляд тільки похитала головою і мовила:
— Ти ще замала, щоб пити каву. Підростеш, тоді я й тобі дам.
Я сказала, що трошки можна було б, це корисно для шлунка.
— Гаразд, — погодилась Келпурнія і дістала з буфета чашку, палила в неї столову ложку кави і по самісінькі вінця добавила молока. На знак подяки я показала чашці язик, підвела очі і побачила, що тітка насупилась. Але сердилася вона на Аттікуса. Підождала, поки Келпурнія вийшла в кухню, потім сказала:
— Не говори так при них.
— Що не говорити і при кому не говорити? — спитав Аттікус.
— При Келпурнії. Ти сказав при ній, що Брекстон Андервуд терпіти не може негрів.
— Так, але я певен, що вона й сама це добре знає. В Мейкомбі це знає кожен.
Останнім часом я стала помічати деякі зміни в поведінці нашого батька, це особливо відчувалося, коли він розмовляв з тіткою Олександрою. Не можна сказати, що він сердився, але дедалі частіше давав їй зрозуміти, що в їхніх поглядах мало спільного. Ось і тепер він сказав сухо, навіть різко:
— Все, про що ми говоримо за цим столом, може бути сказано при Келпурнії. Кел знає, що вона означає для нашої сім’ї.
— Мені здається, що це погана звичка, Аттікус. Їм тільки цього й треба. Ти ж знаєш, як вони люблять побалакати. Що б не трапилося в місті, до вечора уже весь негритянський квартал знає.
Батько поклав на стіл ніж.
— Я не знаю закону, який забороняв би неграм розмовляти. Можливо, вони й менше розмовляли б, якби ми не давали їм для цього підстав. Всевидько, чому ти не п’єш каву?
Я калатала ложечкою в чашці.
— Я думала, що містер Канінгем наш друг. Ти мені колись казав про це.
— Він і є наш друг.
— А вчора ввечері він хотів тебе бити.
Аттікус поклав виделку поряд з ножем і відсунув тарілку.
— Містер Канінгем, по суті, непогана людина, але він, як і всі ми, не позбавлений деяких вад.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Убити пересмішника» автора Гарпер Лі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА“ на сторінці 33. Приємного читання.