Розділ «19 ВІДТВОРЕННЯ»

— Ви довірите його мені! — схлипнула Мія. — Звісно, тільки мені! Дякую вам! Я така вам вдячна!

Сюзанна заговорила врешті. Сказала їй, щоб не вірила йому. І, звичайно, її слова було проігноровано.

— Я не міг би тобі збрехати так само, як не зміг би порушити обіцянки, яку дав би власній матері, — промовив голос у телефоні. («А ти взагалі мав матінку, золотце?» — гмикнула Детта). — Хоча правда буває іноді болісною, лжа зазвичай повертається до нас й угризає, хіба не так? У нашому випадку правда полягає в тім, Міє, що ти не зможеш тримати при собі малюка дуже довго, його дитинство буде не таким, як в інших, звичайних дітей…

— Я знаю! О, я це розумію!

— …Але протягом п’яти років він буде саме з тобою… а можливо, цілих сім років… він отримуватиме все найкраще. Звісно, від тебе, але також і від нас. Наше втручання буде мінімальним…

Детта Волкер випорснула наперед, прудка й оскаженіла, немов щойно розжареною олією ошпарена. Їй вдалося лише на мить заволодіти голосовими зв’язками Сюзанни Дін, але ця мить виявилася безцінною.

— Ой, правдонька, любонько, ой, правдонька, — прогелґотіла вона. — Він не кінчить тобі в рота і не обвафлить тобі волосся!

— ЗАТКНИ цю суку! — мов батогом оперіщений, стявся Сейр, і Сюзанна відчула ривок — це Мія заштовхнула Детту подалі, але та не переставала реготати навіть полетівши догори дриґом у глухий куток їх спільного розуму. Знову під арешт.

— Та я все вже йому висказала, чорти мене забирай, авжеж! — галасувала Детта. — Сказала, чого вартий цей білий мазефакер!

Тепер голос Сейра в телефонній слухавці звучав холодно.

— Міє, ти там контролюєш ситуацію чи ні?

— Так, так, я контролюю!

— Тоді, щоб такого більше не повторилося.

— Не буде!

І тоді десь — за відчуттям, ніби вгорі над нею, хоча справжніх напрямків не існувало тут, в їх спільному розумі, — щось брязнуло. Таке, ніби залізне.

«Ми й справді тепер опинилися в тюрмі, — повідомила вона Детті, але Детта не переставала реготати. Сюзанна подумала: Зате я тепер майже певна, що знаю, хто вона така. Окрім того, що вона — я».

Та частина Мії, котра не була ні Сюзанною, ні тою істотою, котру було викликано зі світової порожнечі, щоб виконати контракт Багряного Короля… безперечно, третя їхня частка — вона справжній оракул, хай хоч первісний, хоч ні, але це та жіноча сутність, котра спершу намагалася звабити Джейка, а потім натомість обкрутила Роланда. Така печальна хтива чмара. І ця примара врешті отримала тіло, якого їй так бракувало. Тіло, спроможне виносити малюка.

— Одетто? — голос Сейра, глузливий і жорстокий. — Чи Сюзанно, якщо тобі так більше подобається? Я обіцяв тобі деякі новини, пам’ятаєш? Боюся, це класичний набір типу гарна новина — погана новина. Бажаєш почути?

Сюзанна мовчала.

— Погана новина полягає в тім, що малюк Мії, можливо, не здатен буде врешті-решт виконати своє призначення, передбачене його іменем, і не вб’є свого батька. Гарна новина — це те, що в найближчі кілька хвилин Роланд майже напевне буде мертвим. Боюся, щодо Едді сумнівів нема. Він не має ані рефлексів вашого діна, ні його бойового досвіду. Боже мій, ти ось-ось станеш удовицею. Отака-то в мене погана новина.