Розділ «19 ВІДТВОРЕННЯ»

— Панночко, я не знаю. Можливо, він сам собі усе наобіцяв. — Мія знизала плечима, намагаючись не дивитися Сюзанні в очі.

— А може щось завадити падінню Вежі?

— Навіть твої друзі стрільці не сподіваються завадити її падінню, — сказала Мія. — Хіба що уповільнити процес, звільняючи Руйначів, і, якщо це можливо, знищити Багряного Короля. Рятуймо. Рятуймо Вежу, як це зворушливо звучить! А він тобі хоч раз казав, що саме це і є його метою?

Сюзанна замислилась, а потім похитала головою. Якщо навіть серед усього говореного Роланд їй про це казав, вона цього на пригадувала. А була певна, що запам'ятала б.

— Ні, не казав, — провадила далі Мія. — Бо він не бреше своєму ка-тетові, якщо може цього не робити, гонор йому не дозволяє. Єдина ціль, заради якої Роланд йде до Вежі, полягає в тім, що він мріє її побачити. — А далі вона додала, ледь не з гарчанням: — А може, хоче ввійти туди і вилізти на самісінький верх, його амбіції можуть сягати аж так високо. Можливо, він мріє стати на тамтешній галереї, як оце ми тулимось на тутешній, і прокричати імена своїх загиблих товаришів і всіх зі свого родоводу аж до самого Артура Ельда. Але рятувати її? Аж ніяк, добра панночко! Тільки повернення магії могло б її врятувати, а твій дін — ти й сама це чудово знаєш — знається лише на свинці.

Ніколи ще, відколи вона почала подорожувати крізь світи, Сюзанна не чула, щоб майстерність Роланда виставляли в такому жалюгідному світлі. Її ці слова опечалили й розізлили, але вона намагалася приховати свої почуття.

— Розкажи мені, яким чином твій малюк може бути Роландовим сином, я мушу це почути.

— Атож, це хитрий трюк, його тобі могли б пояснити старі з Річкового Перехрестя.

Сюзанну пересмикнуло.

— Звідки ти так багато знаєш про мене?

— Бо ти одержима, — відповіла Мія. — І той, хто тебе держить, — це, звісно, я. Я можу переглядати всі, які лише захочу, твої спогади. Я можу бачити твоїми очима. А зараз сиди тиш та слухай, якщо бажаєш щось взнати, бо я відчуваю, часу в нас залишилося ледь-ледь.

ЧОТИРИ

Ось, що розповів Сюзанні її демон.

— Як ти й сказала, є шість Променів, але є й дванадцять Вартових, по одному на кожнім кінці кожного Променя. Цей, на котрому ми перебуваємо, це Промінь Шардика. А якщо перейти далі за Вежу, там він стає Променем Матурина, Черепахи, на чиєму панцирі тримається світ.

Таким чином, існує усього шість первісних демонів, по одному на кожен Промінь. Під ними лежить величезний невидимий світ, з тими істотами, що залишилися на берегах екзистенції, коли щез Прим. Там є демони балачки, демони домашні, котрих дехто зве привидами, є демони уразу, котрих творці машин і прихильники великого фальшивого бога раціональності, на кшталт тебе, називають хворобами. Дрібних демонів багато, але первісних тільки шість. Але оскільки до шести Променів приставлено дванадцять Вартових, то й різновидів первісних демонів також дванадцять, бо кожний первісний демон є водночас і жінкою, і чоловіком.

Сюзанна почала розуміти до чого ведеться, і в неї немов щось обірвалося всередині. З-поза галереї, від голих здиблених скель, які Мія називала Дискордією, долинув чийсь жахливо дикий регіт. До першого невидимого гумориста приєднався другий, потім третій, четвертий, п’ятий. Раптом здалося, ніби цілий світ регоче з неї. І, либонь, не без причини, бо жарт видався першосортний. Але звідки ж їй було знати?

Незважаючи на регіт гієн — чи що воно там було, — Сюзанна промовила:

— Ти хочеш сказати, що первісні демони безплідні тому, що вони гермафродити?

— Атож. У країні Оракула твій дін якраз і злягався з одним з таких первісних демонів заради отримання тієї інформації, що Високою Мовою зветься пророцтвом. Він не мав підстав запідозрити, що той Оракул є чимось іншим за звичайного суккуба, які іноді населяють самотні місцини…

— Аякже, — мовила Сюзанна. — Така собі звичайнісінька секс-пригода з демоном.