— Можна починати штурм.
Віз справді наближався, тільки на ньому було не те, що вони думали.
Говен, повернувшись, побачив перед собою сержанта Радуба, що стояв виструнчившись і опустивши очі.
— Що ви хочете, сержант?
— Громадянине командир, ми, люди батальону Червоного Ковпака, просимо у вас милості.
— Якої?
— Послати нас на смерть.
— А! — сказав Говен.
— Бажаєте виявити нам цю ласку?
— Але… там видно буде, — сказав Говен.
— Отже, командире, з часу бою в Долі ви нас бережете. Нас усе ще дванадцять.
— То що?
— Нам це прикро.
— Ви в резерві.
— Нам більше до вподоби бути в авангарді.
— Але ви потрібні мені, щоб вирішити успіх в кінці штурму. І я вас бережу.
— Даремно.
— Все одно. Ви ж будете в штурмовій колоні, наступатимете.
— Позаду. А право парижан іти попереду.
— Я про це подумаю, сержанте Радуб.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНІ ТРЕТЯ У ВАНДЕЇ“ на сторінці 61. Приємного читання.