Розділ «З «Другої Книги Джунглів»»

Коли зітнуться двох Зграй стежки і ніде їм розійтись,

Нехай вирішують ватажки, а ти між ними не лізь.

А коли погризуться двоє, діло твоє – сторона:

Ти третій, ще хтось за тобою – і з бійки буде війна.

У твоєму лігві хазяїн – ти, і поки ти не впустив,

Туди і Рада не сміє ввійти на чолі з ватажком вовків.

Якщо ти хазяїн у лігві своїм, захищай його повсякчас,

А ні – то шукатимеш інший дім! Такий буде Ради наказ.

До півночі полюй собі тихо і озиватись не смій:

Сполохаєш здобич на лихо – і собі, і Зграї своїй.

Вбивай для себе і для своїх, для подруги, для дітей,

Та не для забави – то смертний гріх! І не смій вбивати людей.

У кого віднімеш здобич – зостав і йому шматок на обід:

Хто сильний, у того більше прав, та кривдити слабших не слід.

Здобич Зграї належить Зграї, де лежить вона, там і їж.

А хто її вдома сховає – тому смерть за крадіж.

Здобич вовка належить вовку, і нехай де захоче їсть;

Без його волі не візьме долі чужий – ні ворог, ні гість.

Лише з однорічним вовченям останній кусень діли:

Так само вділяли частку й вам, коли ви були малі.