— Бувайте! — сказала Дідра, і її великі кінські губи розійшлися, оголюючи великі випнуті зуби. — Який кошмарний день! Мені дуже неприємно з вами познайомитися! — І вона зайшлася по-віслючому верескливим сміхом. — Це я дражнюся.
— Дідра вважає себе дотепницею, — пояснив Едисон.
— Якщо ти віслюк і жирафа, то чому тебе не називають віслорафою? — спитала Оливка.
Дідра насупилася.
— Що це за жахлива назва? Емурафа легко скочується з язика, тобі так не здається? — Для наочності вона висолопила язика, товстого, рожевого, три фути завдовжки, та його кінчиком поправила тіару в Оливки на голові. Оливка вереснула й, підсміюючись, забігла за спину Бронвін.
— А тут усі тварини розмовляють? — спитав я.
— Лише ми з Дідрою, — відповів Едисон. — І це добре, бо кури й так не замовкають, хоч і слова не можуть сказати! — І, наче за сигналом, з обпаленого почорнілого курника нам назустріч із квохтанням вискочила зграйка курей.
— А! — сказав Едисон. — Ось і дівчатка.
— А що сталося з їхнім курником? — спитала Емма.
— Щоразу, коли ми його ремонтуємо, вони влаштовують там пожежу, — пожалівся він. — Така морока. — Едисон повернувся і кивнув в інший бік. — Може, вам краще трохи відійти? Коли вони хвилюються…
БАХ! — наче чверть шашки динаміту вибухнула, і ми всі підскочили. Останні кілька непошкоджених дощок курника розкололися і полетіли в повітря.
— …у них вибухають яйця, — закінчив він.
Коли розвіявся дим, ми побачили, що кури йдуть нам назустріч, цілі, неушкоджені й начебто зовсім не здивовані вибухом. Довкола них повільно осідала товстими сніжинками хмарка пір’я.
У Єноха відвисла щелепа.
— Хочете сказати, ці кури кладуть вибухові яйця?! — вигукнув він.
— Лише коли хвилюються, — пояснив Едисон. — А так здебільшого їхні яйця цілком безпечні — і смачнючі! Але через ті, що вибухають, їх назвали не дуже приємно — армагеддонські кури.
— Не підходьте до нас! — закричала Емма курям. — Ви нас усіх підірвете!
Едисон розсміявся.
— Запевняю вас, вони хороші й цілком безпечні. А яєць не відкладають ніде, крім курника. — Кури радісно сокорили у нас під ногами. — Бачите? — сказав пес. — Ви їм сподобались!
— Це психушка! — заявив Горацій.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Місто порожніх. Втеча з Дому дивних дітей» автора Ренсом Ріґґз на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 32. Приємного читання.