Розділ «Стівен Кінг, Пітер Страуб Талісман»

— Капітане?

Офіцер обернувся, і Джек закляк там, де стояв. Зблизька шрам здавався ширшим, наче окремим від тіла — жива істота, що повзла людським обличчям. «Зі шрамом чи без, — подумав Джек, — а обличчя цього чоловіка демонструвало сильне нетерпіння».

— Що таке, хлопче? — спитав він.

— Капітане, мені веліли поговорити з вами. Я повинен побачити Леді, але я не думаю, що можу потрапити в палац. О, іще мені наказували дещо вам показати. — Джек засунув руку в простору кишеню чужих на собі штанів і стиснув у пальцях трикутний предмет.

Коли він розтулив долоню, побачене шокувало його — на руці лежав не медіатор, а довгий зуб, можливо, акулячий, зі складною золотою інкрустацією.

Коли Джек підвів очі на капітанове обличчя, готовий до удару, то побачив там відлуння власного подиву. Нетерплячка, що, певно, була в офіцера в крові, миттєво зникла. Могутні риси викривили невпевненість і навіть страх. Капітан простягнув руку до Джека, і хлопчик збагнув, що той збирається взяти інкрустований зуб: він віддав би його, але чоловік просто накрив зуб пальцями підлітка.

— Іди за мною, — сказав він.

Вони обійшли навколо однієї стіни великого павільйону, і капітан повів Джека у таємний закуток, що закривався вітрилоподібним шматком парусини. У мерехтливій напівтемряві обличчя воїна виглядало так, наче хтось розмалював його рожевою крейдою.

— Цей знак, — сказав він доволі спокійно. — Звідки він у тебе?

— Я отримав його від Спіді Паркера. Він сказав, що я маю вас знайти та показати його вам.

Чоловік похитав головою.

— Мені це ім’я невідоме. А тепер я хочу, щоб ти віддав знак мені, — він міцно стис Джекове зап’ястя. — Давай сюди та кажи, у кого вкрав.

— Я не брешу, — відповів Джек. — Я отримав це від Лестера Спіді Паркера. Він працює в «Дивосвіті». Але коли він давав це мені, то був не зуб, а гітарний медіатор.

— Гадаю, ти навіть не уявляєш, що з тобою буде, хлопче.

— Ви знаєте його! — почав захищатися Джек. — Він описав вас: сказав, що ви — капітан Зовнішньої Варти. Спіді сказав знайти вас.

Капітан знову похитав головою і ще сильніше стис Джекову руку.

— Опиши мені цього чоловіка. Я миттю дізнаюся, якщо ти мені збрешеш, тож раджу цього не робити.

— Спіді — старий, — почав Джек. — Він колись був музикантом. — Хлопчику здалося, ніби в чоловікових очах щось промайнуло. — Він чорний — чорний чоловік.

— Чорний? Ти, мабуть, хотів сказати коричневий чоловік?

— Ну, чорні люди насправді не зовсім чорні. Як і білі, по-правді, не дуже білі.