Зрив

  Нарешті проявився спітнілий Клоп, який колупав відмичками стіну.

  - Що там? Жіноче відділення лазні? Ти навіщо дірку проколупав?

  - Це не діра! Це замок в дверях, там тайник!

  - Та ну?! - Я присів і придивився.

  Нічого не скажеш, замок. Вся ніша, прихована аркою, являла собою непогано замасковані двері.

  - Прикольно. Зможеш Відкрити?

  Рога втомлено знизав плечима:

  - ХЗ. Тут якийсь хитрий замок... Я альтабнусь зараз, є у мене доступ на один закритий клановий форум, пошукаю інфу, що це за дверцята такі і як їх відкрити.

  - Ти не в Вірті, а в 3Д сидиш?

  - Ага, я дозволений час ще зранку вибрав.

  - Зрозумів. Що за форум, до речі, ти ж без клану, або це в тебе не головний персонаж?

  Клоп скривився, явно не бажаючи відповідати, але потім все ж розколовся.

  - Крутий клан. І перса іншого у мене немає, цей єдиний. Ну а доступ... Я ж казав, що шпигуном хочу бути... Ось і дістав!

  Підморгнувши, він кинув мені запрошення для торгівлі. Я швидко накидав у вікно все рядове залізо, потім уточнив:

  - Мідяки на золото залишився незмінним? Тобі все одно стояти, а мене до землі вже тягне.

  - Ага, давай, - невиразно пробурмотів ельф, явно думаючи про щось абстрактне.

  Я додав сім тисяч мідних монет, і, зауваживши застиглий погляд роги, злегка постукав йому по лобі кісточкою зігнутого пальця.

  - Алло, шановний. З вас сім золотих. Скидай і приймай товар, скоро монстри воскреснуть...

  Загалом, алгоритм налагоджувався. Гноли виносилися, здобич то радувала, то засмучувала. Непоодинокими були спауни взагалі без трофеїв, так, впаде пара браслетів і шматок броні - ось і все добро. Після бою я передавав чергову порцію добра Клопові, паралельно отримуючи порцію нової лайки про розробників, двері і замки. Посміхався і знову заповзав з ногами на трон, де і медитував, злегка прикривши очі. Втомився, чорт забирай.

  Король з'явився через годину. Причому у вкрай невдалий час. Я тільки-тільки взявся за Жерця, як в оточенні двох гвардійців виріс бос підземелля. Ай, як погано, адже я, чесно кажучи, страх злегка розубив. Командував петом, зручно вмостившись на пригрітому троні, лише зрідка піднімаючи задницю для ледачого каста. А тут - господар!