Зрив

  - Буде зроблено, пане комендант! - Потім повернувся до мене: - Поекай, мій солодкий, через годинку я за тобою зайду, тобі сподобається...

  Група знову збилася в купу і попрямувала до виходу. Від Кирила тут же прийшло повідомлення.

  - Погано, дуже погано...

  - Все так серйозно?

  - Більш ніж. Вони не жартували, і результати такої обробки я вже бачив. Банкіра якогось захопили, змусили злити всі гроші на перса-одноденку, а потім мізки набакир звернули. Чорт, що ж робити...

  Мені було не по собі. Та чого там, страшно було, дуже. Мани немає, перенестися не можна... Ланцюгом, чи що, задушитися? Ні, не вийде. Уміння б якесь, щоб без магії, хлоп - і ти труп. Щось таке я бачив в перші дні гри. Король гнолів! Адже він Лицар Смерті, і під атакою миттєво розряджав абілку, зносячи третину життя Гумунгусу. Де вона, чому у мене такої немає?

  Похапцем поліз в меню. Всі вміння некроса були вивчені вздовж і впоперек, а ось на бойових скілах лицаря я давно поставив хрест і більше туди не лазив. Нумо.

  Гілка Слабкості - дебафи, ще дебафи, одиночні, групові... Ні, не те. Гілка Сили - комбіудари, посилення шкоди, удар щитом... Треба б вивчити, до речі, чого тупо танкувати, якщо можна ще й шкоду наносити? Але це не зараз... Де ж воно? Гілка Люті - персональні бафи, на швидкість атаки, силу удару, підвищення характеристик, уміння... Стоп, уміння! Ось же воно!

  - Руйнуючий дотик. Завдає шкоди обраній цілі, рівній рівню лицаря, помноженій на 10. Мана: 0. Час каста: 0. Відкат - 24 години.

  Хвала збереженій одиниці таланту! Акуратно підсвічую здатність і підтверджую вивчення. Кнопка вміння з'являється в інтерфейсі, причому абілка відразу активна, не треба чекати добу, спасибі розробникам.

  - Кирил, у мене тут є здатність одна, спробую застосувати, може, вдасться злиняти звідси. Якщо вийде, я про тебе не забуду, протримайся ще трохи, обіцяю тобі, це гніздо ми по камінцях розберемо. Рога недовірливо кивнув.

  - Удачі! Сподіваюся, вийде... Після всіх колотнеч моє життя було в жовтому секторі, шкоди вистачить з головою. Обираю себе як мету, і, затамувавши подих, тисну.

  - Увага! Ви не можете атакувати самі себе!

  Я сіпнувся як від удару і з дзвоном повис на ланцюгах. Все дарма...

  - Не вийшло? - Подав голос рога.

  - Ні... - і раптом мене осінило. - Слухай, а тебе вмовили біндпоінт змінити?

  - Ні-і, кажу ж, болю не відчуваю... Опудалом тепер працюю.

  - Тоді слухай сюди! - Зачастив я. - Я тебе зараз вб'ю... Так, не перебивай, сам побачиш як! Відродишся, зв'яжися зі Стасом, особістом в клані Ветеранів, лови контакт. Ось тримай ще пару. Це моя дівчина, друг і один знайомий репортер. Але для початку - до Стаса. Терміново стукай йому в приват і видавай весь розклад. Він зрозуміє, що робити!

  - А ти?!

  - Буду триматися і тягнути час, але поквап їх, як можеш, нехай витягнуть мене звідси, думаю вони і самі пам'ятають, що ліцензія всього п'ятирічна...