Зрив

  - Розважаєшся? - Ну вже ні, я їх так не залишу! Ідіотизм якийсь, помножений на бюрократизм.

  - Даремно ти так. Вони все прекрасно розуміють, але не хочуть або не можуть втрутитися. Може, не виробили поки власної позиції з цього питання, а, може, не знають, де проходить грань дозволеного щодо гравців до світу, і адміністрації до гравців. Лови останню відповідь від адмінів, це праця шести днів спілкування, заощаджу тобі час.

  - У відповідь на Ваші тікети під номерами 1172121, 1176612 та 117775 повідомляємо, що питання про юридичні права альтернативно живих буде розглянуто на вересневій сесії Генеральної Асамблеї ООН.

  - Це фінал, інших відповідей не буде, - прокоментував Кирило. Одночасно прийшло повідомлення від Стаса. Вхідні працювали справно.

  - Гліб, привіт, ти де? Перетерти треба. О, давай, рухайся, контррозвідка! Членів альянсу крадуть, а ти ні вухом, ні рилом. Трохи пізніше прилетіла есемеска від Тані, дівчина повідомляла, що вже їде додому і скоро буде. Мені лише залишалося скрипіти зубами, як і ув'язненим, які дивилися на мирне життя через решітку камери. Тюремники приняли чергового клієнта, зашуганого хлопчиська дванадцятого рівня. Незабаром і він повис на ланцюгах, скулячи від жаху.

  Я бився з адміністрацією, вимагаючи виходу на живого співробітника, доводячи неправомірність дій всіх і вся. Але, схоже, мене явно днамили.

  Напруга повідомлень від Стаса росла, особіст уже почав хвилюватися. Незабаром, до нього приєдналися спочатку неспокійні, а потім і панічні привати від Тані.

  До підвалу спустилася розкішна ельфа з нерухомим лицем воскової ляльки. Принісши тюремникам пива і закуску, вона залишилася байдуже стояти, ніяк не реагуючи на хтиві обмацування і гучні міркування виродків, завалити її тут і зараз чи спочатку пожерти. Засмикався під стелею Кирило, задзвеніли ланцюги.

  - Ти чого? - Заслав я повідомлення розі.

  - Це Оленка. Не дивися на секс аватарку, їй тринадцять років усього, ми в один день сюди потрапили. Спочатку вона весела була, хоробра, а потім її на добу забрали, з тих пір не реагує ні на що. Що накажуть, те вона зробить. А потім знову в себе замикається, і на повідомлення вже давно не відповідає.

  - Суки... - тільки й зміг прошепотіти я.

  До вечора навалилася втома і апатія. Ми мляво перемовлялися з рогою, не знаю навіть, що б я без нього робив. Як він тут два тижні сам протримався і не зламався, не уявляю.

  Від контррозвідника стали приходити сухі доповіді. Він уже зрозумів, що мене викрали, радив триматися, спробувати спровокувати викрадачів на агресію - плюнути їм в обличчя, кинутися на меч. І ні в якому разі не змінювати точку відродження.

  Знову замигав приват. Стас.

  - Гліб, не розкисай, ми працюємо. Швидше за все, це Олдер, копаємо в тому напрямку. Розумію, ти під закляттям мовчання, або під куполом тиші. У першому випадку, у тебе залишиться доступ до аукціону, спробуй виставити порожній лот зі своїм ім'ям в заголовку, в описі розкажи, де ти, ми чекаємо і моніторимо аукціон.

  Спробував - хрін там, закрито. Став тикатись в усі ігрові сервіси. Відкритим виявився лише доступ до Віки, банку, зв'язку з адміністраторами і техпідтримка. Вікі не змінюється гравцями, текст туди не додати, марно. Гроші злити комусь можна, але до переводу текстове повідомлення не додати, хіба дати зрозуміти, що живий. Хоча...

  Я жадібно схопився за ідею. Ворушив губами, загинав пальці, вираховуючи. А потім послав Стасу чотири грошових перекази - на суми в 12, 16, 20 і 29 срібних. Золото пошкодував, хом'як пручається навіть в петлі. Подумав, і повторив перекази Тані і Еріку. Ну ж бо, хлопці, включайте мозок!

  Першим здогадався Стас, мозок особиста звик вирішувати різні ребуси. Він надіслав мені всього два слова.

  - Лісові Коти?

  Я знову став загинати пальці. А, б, в, г, д - п'ять! Буква Д п'ята. З буквою А - зовсім просто. Шлю ще два переклади, на п'ять і один золотий, щоб підкреслити важливість повідомлення.