Зрив

  - Таня хоче помститися. Сама. Як джигітам, так і бабі-слідчій. Їй потрібно допомогти, порадою, зброєю, прикрити, якщо що. По завершенні - виграти час на зрив.

  Стас стиснув губи, надовго замовк. Бачачи, як він коливається, я витягнув з кишені кільце Друга Клану, поклав його на стіл.

  Особіст підняв статусну річ і уважно подивився на мене. Потім простягнув кільце назад.

  - Такими речами не розкидаються... Добре. У мене є в реалі і люди, і зв'язки. Але за спасибі вони на сторону працювати не будуть. Це буде дуже недешево коштувати.

  - Скільки?

  - Треба буде походити за кожною метою пару тижнів, виробити план, позиції для стрілка, контроль, відхід,... прикриття підставляти під сто п'яту статтю хлопці не стануть, робити все доведеться їй самій. Наша підтримка: збір та обробка інформації, вироблення рекомендацій. Ну, і зі зброєю допоможемо, цього добра вистачає. Загалом, штук в десять вічнозелених тобі це встане.

  Я потер перенісся. Багато... Втім, у мене на руках ще не до кінця зняті вершки від сигаретного бізнесу. До того, як звістка про масове виробництво стане загальнодоступною, можна спробувати набрати частину відсутньої суми. Ще щось є у самої Тані, ну, і, на крайняк, позичу у Ветеранів, думаю, що мій кредитний рейтинг зараз високий, як ніколи.

  Питання, чи варто мені у все це влазити і брати участь такими серйозними грошима, плюс є шанс, нехай і мінімальний, підставитися самому і шанс, що прямує до мізерно малої величини - підставити матір. Це аргументи проти.

  Тепер - за. Перше: я давав слово. Друге: це моя подруга, і вона просить допомоги. Третє: я ситий толерантністю і свавіллям по горло. З'явилася реальна можливість дати у відповідь супостату в гризло, та так, щоб відразу з копит, наглухо. І не важливо, хто ворог - гість неросійський, який рамки втратив, або свої менти, що країв не бачать. Тварина я тремтяча чи право маю?

  Стас, який уважно спостерігав за моїм обличчям і, схоже, без особливих проблем читав мої думки, кивнув.

  - Бачу, що зважився. Гроші знайдеш? - Думаю, так. Доба-дві потрібні, та й з Танею поговорити потрібно. Якщо що, вашого кредиту довіри вистачить на невелику позику партнеру по альянсу?

  - Що-небудь придумаємо.

  Особіст встав, даючи зрозуміти, що вважає розмову закінченим.

  - Загалом, визначайся. Знайдеш мене, коли будуть новини. Я провів Стаса до дверей, вітально кивнув охороні в коридорі і повернувся до себе. Краєм ока зачепив якийсь рух біля столу, різко повернувся і мало не скрикнув від несподіванки. На стільці сиділа біла Чебурашка, косила на мене недобрим поглядом і квапливо під'їдала з бутербродів ковбасу.

  ГЛАВА 28

  Нове житло Тані сподобалося, навіть зі шкідливою Чебурашкою вона змогла знайти спільну мову. Я ж до її приходу ніяк не міг виперти вухасту тварюку за двері. Чебурашка зайняв козирне місце в кріслі біля каміна і сидів, заворожено втупившись на вогонь. Мені теж хотілося посидіти в цьому кріслі, але звірюка шипіла і щирилася, не бажаючи звільняти захоплену житлоплощу і не даючись в руки. Зрештою, я плюнув і відтягнув зайняте крісло в сторону, а сам сів у нове, дбайливо приставлене до каміна. Спочатку Чебурашка голосно завищав, потім затих, а незабаром тишу порушив скрип крісла по підлозі - вухата тварина штовхала меблю назад, до вогню. Так нас і застала Таня - камін і два крісла з насупленими фігурами.

  Чебурашка прикинувся м'якою іграшкою, дозволив дівчині посадити себе на коліна, і тихо бурчав, поки його гладили. А коли Таня відверталася, непривітно дивився на мене і беззвучно гарчав.

  Допомозі спеців і вирішенню питання зі зброєю Таня очікувано зраділа. Доповіла, що має в реалі близько трьох тисяч, але якщо йти в зрив, то може розпродатися ще приблизно на штуку. На велику суму за свої вісімнадцять дівчина добра не нажила. Заспокоїв її, що і це немало, інші, крім кредитів, за душею взагалі нічого не мають.

  Залишок дня займалися виготовленням курива. Я розгріб завал персональних повідомлень у автоброкера, виділив серед них пропозиції від бажаючих купити багато і відразу. Списався, отримав від деяких підтвердження, на підставі яких на аукціоні з'явилося кілька десятків приватних лотів з фіксованою ціною. Не всі пішли далі порожнього базару, але більше половини чесно викуповувалося і оплачувалося. До вечора спільною працею ми заробили більше п'ятнадцяти тисяч, ще шість шматків накапало з торгів. Ажіотаж поступово спадав, ціни просідали, інформація про створення альянсу явно просочилася назовні.

  Трохи пізніше заскочив лейтенант Бурий, приволік мої речі з готелю, доступ в номер у нього залишався, так що проблем не виникло. Майже одночасно з ним прийшов лист від власників заїжджого двору з вибаченнями за інцидент і панською компенсацією у вигляді безкоштовного місяця проживання. Ні вже, самі живіть в цій мишоловці!