Зрив

  До зали увірвалися Стас і незнайомий мені капітан, за ними два десятки бійців в повному обладунку. Бурий зупинив їх жестом.

  - Посилення не потрібне, наші всі тут, голозаді он стоять, - лейтенант кивнув на товаришів, які вже надягали на себе простеньку одежину кольору хакі, принесену з вартівні.

  Логічно, тут народ постійно в підгузниках відроджується, не бігати ж в трусах по замку...

  Стас привернув до себе увагу.

  - Доповідай.

  Бурий дочекався підтверджуючого кивка капітана і чітко відрапортував.

  - Найманці, імена були приховані. Не менше чотирьох трійок, рівні трохи вище нашого, набафлені по саме не можу, зброя отруєна. Дві трійки рогів змогли підійти впритул, лише тоді їх Саньок зауважив, а він не з останніх скритників. Зв'язали боєм пост в коридорі, розкрили двері до нас і об'єкта. Як і було наказано, спробував висмикнути Гліба евакуатором. Тричі збивали каст, пішов на чесному слові. Хлопці ще секунд п'ятнадцять протрималися. Все.

  - Висновки?

  - Працювала еліта, найкращих за гроші не найняти. Думаю, Олдери пожвавішали.

  Стас здивовано підняв брову, а лейтех продовжив:

  - По-перше, бар належить їх клану, а нападники знали не тільки де ми, а й планування кімнат, діяли миттєво, як після відпрацювання на тренажері. Плюс варта так і не встигла з'явитися, схоже, їм взагалі був закритий доступ на верхні поверхи, приватна територія як-не-як. По-друге, занадто швидко розкрили замки. Швидше, навіть демонстративно покопирсалися і просто відкрили, маючи повний доступ. Десять секунд на замок гостьового апартаменту з третім класом захисту - межа реальності. А вже два замки...

  Рога з охоронців кивнув, підтверджуючи думку командира.

  - Ну і останнє, це просто в їх олігархічному стилі. Вони і в реалі не особливо озиралися на чиюсь думку. Захотів - хапнув. А тут, в світі сили, це їх перша реакція на подразник. Потрібен рецепт: послати найманців і захопити.

  Контррозвідник повернувся до капітана.

  - Мічений, в який раз прошу, віддай мені його в аналітики. Така голова, а по лісах бігає, як простий бойовик. Кеп продемонстрував особісту велику дулю.

  - Я тобі вже Свєтку з забезпечення на тиждень позичив. Півроку видряпати не можу.

  Потім повернувся до лейтенанта.

  - Молодець, зробив все як треба. Лягайте відпочивати, зранку на кладовище злітаєте, речі підберете. - Віддавши розпорядження підлеглим, він уважно оглянув мене і простягнув руку. - Олексій, командир спецроти світлого крила. Розворушив ти нашу розмірене життя, такі пристрасті киплять навколо.

  Потиснув простягнуту руку і трохи винувато посміхнувся, мовляв, воно само вийшло, "не винувата я".

  Стас ляснув мене по плечу.