Розділ «Рівно північ»

— Не думаю, що вони присутні в нашому літаку, — серйозно відповіла Лорел.

Якусь мить вони були задивилися одна одній в очі і мало не розреготалися разом. Це могло б зробити їх друзями, якби так сталося… проте не сталося. Не зовсім.

— А як щодо вас, Лорел? Ви відчуваєте синдром фільму-катастрофи?

— Боюся, ні, — відповіла Лорел… а тоді таки почала сміятися. Бо в голові їй червоним неоном промайнула думка: «Ох, ти ж і брехуха!»

І Бетані також захихотіла, прикриваючи собі долонею рота.

— Господи Ісусе, — вимовила вона за хвилину. — Я хочу сказати, що це вже суцільний чортячий сказ, розумієте?

Лорел кивнула:

— Розумію. — Трохи повагавшись, вона спитала: — А вам потрібна реабілітація, Бетані?

— Я не знаю. — Дівчина відвернулася, знову дивлячись у вікно. Усмішка її зникла і голос спохмурнів. — Гадаю, мабуть, так. Я звикла думати, що все це тільки розваги на вечірках, а тепер уже й не знаю. Все вийшло з-під контролю. Але відправляти мене отаким чином… я почуваюся свинею, яку женуть на бійню.

— Мені жаль, — сказала Лорел. Але жаль їй також було себе.

Сліпа дівчинка вже прийняла її; Лорел не потрібна була друга прибрана дочка. Тепер, коли Лорел знову цілком позбавилася сонливості, вона виявила, що їй страшно — дуже страшно. Їй не хотілося опинитися в ролі сміттєвого бака Бетані, якщо та збереться вивалювати велику купу своїх гризот у стилі фільмів-катастроф. Ця думка змусила її знов усміхнутися; вона просто не могла втриматися. Дійсно, що суцільний чортячий сказ. Так і є.

— Мені також жаль, — мовила Бетані, — але, думаю, зараз не той час, щоб про це непокоїтися, еге ж?

— Гадаю, мабуть, що так, — відповіла Лорел.

— А пілот ніколи не зникав у якомусь з тих аеропортівських фільмів, ні?

— Такого я не пам’ятаю.

— Вже майже шоста година. Залишилося летіти дві з половиною.

— Так.

— Якщо тільки світ там і досі є, — сказала Бетані, — для початку й цього вже вистачить. — Вона знову подивилася на Лорел уважно. — Мабуть, у вас зовсім нема ніякої трави, чи як?

— Боюся, немає.

Бетані знизала плечима, подарувавши Лорел втомлену, але в той же час якусь чудернацьки переможну посмішку.