-- Вчора довелося застрелити двох втікачів. Я хотів би Вас попросити… Мабуть вони не були заражені, але їхні тіла…
-- Спалити?
-- Ось Вам банка з гасом. Ми не знаємо,що там відбувається, -- офіцер повернувся до теми. – Здається поміщик живий, ми бачили щось схоже на димові сигнали. Але нам не вдалося розшифрувати їх.
-- У Вас є геліограф?
-- На жаль тільки один.
-- Чудово, бо я привіз другий. Буду передавати звіт двічі в день, звичайно, якщо сонце дозволить. Записуйте, будь-ласка. Якщо помру, буде хоч якась клінічна документація…
-- Бачу, Ви про все подбали, -- в очах у капітана промайнула повага.
-- Про все, що зміг передбачити.
-- Ще одне запитання.
-- Так?
-- Навіщо Ви ризикуєте життям? – військовий дивився на доктора пронизливим поглядом. – Поклик душі? Адже було багато інших охочих…
-- Це може бути щось нове. Невідома досі інфекція. Я повинен дослідити її.
-- Заради слави? Навіть посмертної?
-- Заради науки, -- сказав серйозно лікар. – Коли я знатиму, що з ними, то можливо вдасться їх вилікувати.
-- Хай щастить, -- росіянин обійняв його і щиро поплескав по плечу.
*****
Він закинув на плечі переповнений військовий ранець. В одну руку взяв валізку з геліографом, в другу – банку з гасом. Револьвер запхав у праву кишеню кожуха. Пістолет в кобурі – на пояс.
-- Візьміть тютюну, -- солдат протягнув йому пакетик. – В селі можуть виникнути проблеми з постачанням, -- пожартував.
Лікар подякував і вирушив до гаті, вкритої замороженими грудами болота. Застрілені лежали там, де їх досягли кулі. Він пройшов повз них, поклав багаж на кілька десятків кроків далі. Повернувся. На кожне тіло вилив по півбанки гасу. Перехрестився і кинув запаленого сірника. Жовте полум’я здійнялося в зимове, поліське небо. Тіла, ймовірно, не згорять до кінця; не вистачить пального. Але може висока температура хоча б знищить бактерії?
Незмінне червоне, зимове сонце над головою, незмінні грудки замерзлого болота хрустять під ногами, а позаду тріск полум’я, що пожирає тіла людей, які намагалися врятуватися від хвороби…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «2586 кроків» автора Пилипюк Анджей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (2)“ на сторінці 5. Приємного читання.