Розділ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА»

— За цілий тиждень жодного клієнта.

— А що на це каже мадам?

— Нічого. Я продала ціле море шампанського. По сім пляшок за вечір. Троє комерсантів із Тулузи. Жонаті. Хотіли всі троє, але соромились один одного, кожєн боявся, що коли піде зі мною, решта двоє розкажуть про це вдома. Тому й намагалися перепити один одного, кожен думав, що нарешті лишиться сам. — Леоні засміялась і ліниво почухалася. — Але той, хто залишався, потім уже був ні на що не здатний.

— Добре. І все-таки я мушу тебе оглянути.

— Як хочете. У вас є сигарети, докторе?

— Є. Ось.

Равік узяв мазок на скло й підсунув його під мікроскоп,

— Знаєте, чого я не розумію? — сказала Леоні, спостерігаючи за тим, що він робив.

— Чого?

— Що ви після всіх цих оглядів ще маєте бажання спати з жінкою.

— Я й сам не розумію цього. В тебе все гаразд. Хто далі?

— Марта.

Марта була бліда, тендітна білява дівчина. Обличчям вона скидалася на ангелів Ботічеллі, але розмовляла жаргоном вулиці Блондель.

— У мене все гаразд, докторе.

— Дуже добре. Зараз побачимо.

— У мене справді все гаразд.

— Тим краще.

До кімнати раптом зайшла Роланда. Вона глянула на Марту, і та замовкла. Тільки занепокоєно дивилася на Равіка. Він оглядав її уважно.

— Нічого немає, докторе. Ви ж знаєте, яка я обережна.

Равік промовчав. Дівчина говорила далі. Затиналась і починала знов. Равік зробив мазок і дослідив його під мікроскопом.