Розділ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА»

— А так не можна? — спитала Івонна.

— Чому?

Замість відповіді вона мовчки повернулася й показала свій могутній зад. Він був увесь у синцях. Хтось, видно, її добре вимолотив.

— Сподіваюся, що клієнт хоч заплатив тобі як слід, — сказав Равік. — Це не жарт.

Івонна похитала головою.

— Ні сантима, докторе. Це був не клієнт.

— То ти маєш від цього задоволення? Я не знав, що тобі таке подобається.

Івонна знов радісно похитала головою, загадково всміхаючись. Равік бачив, що вона втішається ситуацією. Це додавало їй ваги у власних очах.

— Я не мазохістка, — сказала вона, пишаючись тим, що знає це слово.

— То що це? Сварка?

Івонна не поспішала з відповіддю.

— Любов, — сказала нарешті вона й солодко повела плечима.

— Ревнощі?

— Так. — Івонна аж сяяла.

— Тобі дуже боляче?

— Таке не болить. — Івонна обережно лягла на крісло. — Знаєте, докторе, мадам Роланда спершу не хотіла допускати мене до роботи. «А ви спробуйте, — сказала я їй. — Пустіть хоч на годину! Тоді побачите!» А тепер із синім гузном я маю куди більший успіх, ніж будь-коли раніше.

— Чому?

— Не знаю. Є такі, що від цього просто шаліють. Це їх збуджує. За останні три дні я заробила на двісті п’ятдесят франків більше. Скільки ще синці буде видно?

— Щонайменше три тижні.

Івонна прицмокнула язиком.