Його очі блискотіли, коли він силувався тримати руки піднятими.
— Я б ніколи не нашкодив тобі.
Бакстер із гіркотою засміялася.
— Ти вже це зробив.
Вульф виглядав ображеним, і вона відчувала, як зникає її рішучість.
Десь у будівлі почувся гучний вибух, поки озброєна оперативна команда продовжувала обшук.
— Сюди! — закричала вона, лише відчайдушно прагнучи, щоб усе швидше скінчилося.
Її повіки тремтіли, коли вона намагалася зосередитися.
— Мені потрібна правда. Це ти зробив? Це ти нацькував Массе на всіх цих людей?
Вульф вагався.
— Так. Того дня, коли померла Анабель Адамс, — визнав він. — Я почав розслідування після того, як мене відновили, однак не думав, що це було насправді! Я забув про все, аж доки не побачив списка два тижні тому, — він зустрівся поглядом із Бакстер. — Я припустився жахливої помилки, але намагався все виправити. Я ніколи не хотів цього.
Бакстер опустилася на підлогу. Її дихання різко сповільнювалося.
— Ти мав сказати щось, — її голос був повільним, а пістолет усе важчав і опускався.
Рука похитнулася, коли вона боролася із собою, щоби втримати вагу.
— Ти міг прийти до мене.
— Як я міг? Як я міг сказати тобі, що це моїх рук справа? — з кожним словом Вульф виглядав ще гірше, аніж на тому славнозвісному фото з Елізабет Тейт. — Я зробив це з тими людьми, нашими друзями, — здавалося, його нудило від калюжі крові, в якій сиділа Бакстер. — Що я зробив це з тобою?
По щоці Бакстер скотилася самотня сльоза. У неї не було сил приховувати це від нього, і вона дозволила їй упасти на закривавлену підлогу.
— Мене відсторонили від справи, — сказав Вульф, — можливо, підозрювали. Я думав, що буду корисним для команди, і я знав, що можу його знайти, — сказав він, вказуючи на Массе, — я вже зробив основну роботу.
— Я хочу тобі вірити… але… але…
Тіло Бакстер зрештою здалося. Пістолет випав з руки їй на коліна, і вона сповзла вбік.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 216. Приємного читання.
TextBook