Розділ «Частина друга»

— А чому ти побила йому вікна? — спитала Ерін.

— Тому що мені було нудно. Тому що він — мудак. Тому що… Тому що…

— Годі, Ліно! — перервав мене Шон. — Припини клеїти дурня.

Вигляд у нього був помітно роздраконений.

— Ти ж знаєш, що ми говоримо не про це, чи не так?

Я не сказала ні слова, я просто дивилася у вікно.

— Ми говорили з Джошем Віттекером, — сказав він, у животі в мене знову перевернулося. Я ж і розуміла: Джош не зможе мовчати про це вічно, але сподівалася, що погром у Гендерсона його задовольнить, принаймні на деякий час.

— Ліно? Ти мене слухаєш? — Шон нахилився вперед на стільці. Я помітила, що його руки трохи затремтіли. — Джош зробив дуже серйозну заяву про Марка Гендерсона. Він сказав нам, що Марк Гендерсон перебував у стосунках — сексуальних — із Кейті Віттекер протягом кількох місяців, перед тим, як вона померла.

— Дурниці! — сказала я і спробувала розсміятися. — Це повна фігня.

Усі дивилися на мене, і я нестримно почала червоніти.

— Це фігня, — повторила я.

— А навіщо йому було таке вигадувати, Ліно? — запитав мене Шон. — Навіщо молодшому братові Кейті придумувати таку історію?

— Не знаю, — сказала я. — Не знаю. Але це не так.

Я дивилася на стіл і намагалася придумати причину, але моє обличчя усе горіло й горіло.

— Ліно, — промовила Ерін, — ти, очевидно, не кажеш правди. Тільки-от значно менш зрозуміло, навіщо про таке брехати. Чому ти намагаєшся захистити людину, яка використала твою подругу?

— Ах ти ж бля!

— Що? — запитала вона й присунулася просто до мого обличчя. — Що «бля»?

Щось у ній таке було — і в тому, як близько вона до мене, і у виразі обличчя, що мені аж захотілося врізати їй.

— Він не використав її. Вона не була дитиною!

Вигляд у неї став такий задоволений, що мені ще дужче захотілося дати їй у пику, а вона говорила далі.