Розділ «Борва мечів»

— Ні, не зможеш, — відповів капітан, повертаючи монети. — А хоч би й могла… байдуже, дитино. На півночі нам нічого доброго не світить. Там крига, війна і пірати. Ще як ми огинали Гостроклішню, то бачили з десяток піратських кораблів. І знову побачити не прагнемо. Відси ми тягнемо весла до рідної домівки. Тобі я раджу зробити те саме.

«Нема в мене рідної домівки» — подумала Ар’я. — «І зграї нема. Навіть коня — і того нема.»

Капітан вже відвертався, коли вона спитала:

— Перепрошую ясного пана… який це корабель?

Капітан завагався, подарував їй утомлену посмішку й відповів:

— Галеас «Велетова донька» з Вільного Міста Браавосу.

— Зачекайте! — раптом згадала Ар’я. — Маю для вас дещо.

Вона запхала свій скарб аж під спіднє, щоб не загубити, і мусила порпатися там довго та глибоко під сміх веслярів і нетерпляче бурчання капітана.

— Зайвий срібняк, дитино, справі не зарадить, — зрештою мовив він.

— Це не срібло. — Ар’я міцно стиснула свій скарб між пальців. — Це залізо. Ось.

І пхнула йому в жменю монету — маленьке кружальце чорного заліза, отримане від Якена Ха-Гара, таке витерте, що людська голова на ньому позбавилася останніх рис. «Мабуть, небагато з неї буде зиску, та все ж…»

Капітан покрутив монету в руці, заблимав очима, тоді знову зиркнув на Ар’ю.

— Оце… як…?

«Якен казав, щоб я не забула додати слова.» Ар’я склала руки на грудях і вимовила гучно та твердо, наче розуміла, про що йдеться:

— Валар моргуліс.

— Валар дохаеріс, — відповів капітан, шанобливо торкаючись чола двома пальцями. — Зараз вам наготують окреме помешкання.

Семвел IV

— Він смокче сильніше від мого. — Йоля попестила малого по голівці, тримаючи коло грудей.

— Та ж він голодний який! — мовила білява дівчина Вала, яку чорні братчики кликали дичацькою принцесою. — Досі жив на козячому молоці та трунках від того сліпого маестра.

Хлопчик іще не мав імені — так само, як і Йолин син. Такий вже був дичацький звичай: навіть син Манса Розбишаки не матиме імені аж до третього року життя. Втім, Сем уже чув, як братчики кликали його «принциком» і «бойовищенком», бо син короля народився просто посеред кривавого бойовища.