— Та ні, з мамутів! — заревів у відповідь Тормунд. — Гир-гир-гир!
Ігритта ристю наздогнала Джона, коли той пустив бахмутика повільнішим кроком. Дівчина вже встигла розказати, що на три роки за нього старша, хай і нижча зростом на пів-стопи, та показати норов, занадто упертий хоч для молодої, хоч для старої. Коли Джон схопив її у Вискливому Пересуві, Вуж назвав дичацьку дівчину «списницею». Згодом з’ясувалося, що зі зброї вона полюбляє не спис, а короткий, химерно вигнутий лук з рогу та оберіг-дерева. Утім, слово «списниця» добре їй пасувало. Джонові дівчина трохи нагадувала його власну сестру Ар’ю, хоч та була молодша і, напевно, кощавіша. Під хутрами та шкурами, що їх носила на собі Ігритта, годі було зрозуміти, яка вона насправді — худа чи тілиста.
— Ти знаєш пісню «Останній з велетнів»? — спитала Ігритта і, не чекаючи відповіді, продовжила: — Вона не на мій голос складена — її треба співати так низько, щоб аж стугоніло.
Але сама ж перша і завела повільний, тужливий наспів:
— Ой нема, нема вже велетнів у світі — я один лишився.
Тормунд Велетнебій почув слова, вишкірився і заревів крізь запону снігопаду:
— Світом правили ми з гір високих — коли я вродився.
Далі пісню підхопив Довгоспис Рик:
— Люд дрібний, жорстокий і ліси, і річки — все в нас відібрав.
— Зжер і звіра, й рибу, а в моїх долинах — Стіну змурував, — проревли по черзі належними велетневими голосами Ігритта з Тормундом.
Тормундові сини Торег та Дормунд додали до хору свої лункі баси, а тоді приєдналася його ж донька Мунда і решта загону. Дехто почав вибивати грубий лад списами на шкіряних щитах, і нарешті вже вся похідна чата співала, прокладаючи собі шлях:
В кам’яних палатах злий вогонь палає.
В кам’яних палатах злі мечі ладнають.
Я ж у білих горах сам-один блукаю,
По своїй недолі сльози проливаю.
Вдень від псів тікати мушу світ за очі.
А при смолоскипах — вже і проти ночі.
А бувало ж, та дрібнота не пхалась під ноги.
Забиралася при сонці в велетнів з дороги.
Ой нема, нема вже велетнів у світі — я один лишився.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Борва мечів» автора Джордж Р.Р. Мартин на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Борва мечів“ на сторінці 144. Приємного читання.