Розділ «Пауло Коельйо Шпигунка»

— Ми живемо в найкращі часи нашої історії. Коли ви сюди приїхали?

— За Всесвітньої виставки. Тоді Париж був іншим, провінційнішим, хоча мені здавався центром світу.

Вечірнє сонце просочувалося крізь вікно до найдорожчої кімнати готелю «Елізе». Нас оточували найкращі речі, які може запропонувати Франція: шампанське, абсент, шоколад, сири й аромат щойно зрізаних квітів. Вікна виходили на велику вежу, котра тепер мала ім’я свого конструктора Ейфеля.

Він також подивився на величезну металеву конструкцію.

— Її побудували, щоб вона перебувала тут лише до кінця виставки. Сподіваюся, що все піде за планом і цього монстра скоро демонтують.

Я могла не погодитися, тільки щоб він навів більше аргументів і врешті почувався переможцем. Але я не промовила ні слова, поки він розмовляв про Прекрасну Епоху, у якій тепер живе країна. Промислове виробництво потроїлося, у сільському господарстві використовували машини, котрі самостійно виконували роботу десяти осіб, полиці крамниць заповнені, а мода цілковито змінилася. Останнє мені подобалося найбільше, оскільки виправдовувало щопіврічні походи крамницями для оновлення гардеробу.

— Ти помітила, що навіть смак їжі покращився?

Справді, я помітила, але мені це не подобалося, бо почала набирати вагу.

— Президент Республіки сказав мені, що кількість велосипедів зросла з трьохсот сімдесяти п’яти тисяч наприкінці минулого століття до понад трьох мільйонів на сьогодні. У будинках є протічна вода й газ, люди подорожують на великі відстані на вихідні й свята. Споживання кави збільшилося вчетверо, а хліб купують без черг навпроти булочних.

Для чого він читав мені цю лекцію? Якраз настав час, коли слід було позіхнути й повернутися до ролі «дурної жінки».

Колишній військовий міністр, а нині депутат Національних Зборів Адольф Мессімі піднявся з ліжка й почав надягати мундир із медалями та нагородами. Того дня він зустрічався з колишніми побратимами з батальйону й не міг бути в цивільному.

— Хоч ми й ненавидимо англійців, в одному питанні вони мають рацію: вони стриманіші, коли вдягаються на війну у свої жахливі коричневі форми. На відміну від них, ми вважаємо, що маємо померти вишукано, у цих червоних штанах і кепі, які просто волають ворогові: «Гей, направляйте гвинтівки й гармати сюди! Ви що, не бачите?»

Він засміявся зі свого жарту. Щоб зробити йому приємність, я засміялася теж і почала вдягатися. Я вже давно втратила ілюзію, що мене любили за те, ким я є, тож абсолютно без проблем приймала квіти, лестощі й гроші, які підгодовували моє его й неправдиву ідентичність. Без жодного сумніву, одного дня я зійду в могилу, так і не пізнавши, що таке кохання, проте яка різниця? Для мене кохання й влада — речі тотожні.

Але я не була настільки дурною, щоб комусь дозволити це зрозуміти. Я підійшла до Мессімі й дзвінко поцілувала його в обличчя, наполовину закрите такими самими вусами, як і в мого чоловіка-невдахи.

Він узяв товстий конверт, наповнений банкнотами по тисячі франків, і поклав на стіл.

— Не зрозумійте мене неправильно, мадемуазель. Оскільки я говорив про прогрес країни, то вважаю, що зараз необхідно збільшувати споживання. Я офіцер, заробляю багато, а витрачаю мало. Тож хочу зробити невеликий внесок для заохочення споживання.

Він знову посміявся з власного жарту, оскільки щиро вірив, що я закохана в його медалі й близьке дружнє спілкування з президентом Республіки, про що згадував кожну нашу зустріч.

Якби він розумів, що все це неправда, що кохання (для мене) не підкоряється жодним правилам, тоді, можливо, усе припинив би й віддалився, а потім покарав би мене. Він перебував тут не лише заради сексу, а й для того, щоб відчути себе коханим, начебто кохання жінки справді може змусити почуватися здатним на все.

Справді, кохання й влада були тим самим, і не тільки для мене.

Він пішов, а я поволі вдяглася. Моя наступна зустріч була призначена за містом пізно ввечері. Тож я збиралася зайти до готелю, вдягти найкращу сукню та вирушити до Нейї-сюр-Сен, де мій найвірніший коханець придбав віллу на моє ім’я. Я також думала попросити в нього автівку з шофером, але вирішила, що це його розсердить.