Ага подивився їм услід, потім обернувся до дервіша.
— Про що вони ще балакали?
— Я не все розібрав. Вони говорили тихо. Ясно одне: розмовляли вони по-угорськи і що один з невільників — жінка.
— Жінка? Я не бачив жінки.
— Вона вбрана у чоловічий одяг.
— Гарна?
— Чарівна. Вони подалися до Стамбула.
Очі в аги заблищали.
— Частина здобичі — твоя! — кинув він і пішов у дім.
— Ага-ефенді! — крикнув йому вслід дервіш.— Я був яничаром. Чи не дозволиш ти мені сісти на коня?
— Дозволяю. Я й сам поїду. Звели сідлати.
Ага почепив шаблю і за мить уже сидів верхи на коні.
Вони швидко наздогнали слуг. Ага ще здалеку махав їм рукою, підганяючи. З-під копит коней виривалися хмари білої пилюки.
Не минуло й двох годин, як сипахи радісними вигуками сповістили свого пана, що вони вже бачать повіз.
Ага підострожив коня і погнав його чвалом.
Слідом за ним, пригнувшись до шиї коня, мчав дервіш, немов якийсь пелехатий диявол. Дервіш шмагав жеребця і бив його п'ятами по боках. Його волосся розкуйовдилося і стало схоже на велике помело. Він навіть не встиг почепити шаблю, яку дав йому ага, він тримав її в руках і бив нею коня то спереду, то ззаду.
З пагорба ага побачив утікачів. Вони були ще далеко, але, без сумніву, вже відчули небезпеку.
Невільники скочили на коней і схопили зброю, що лежала на возі. Кучер зняв з підводи якісь невеличкі тюки і подав їх вершникам. Ті, притиснувши їх до сідла, поскакали далі. Затим візниця заліз під воза і раптом звідти піднялися клуби білого диму. Тоді вже й кучер сів на коня і помчав щодуху за своїми супутниками.
Ага був вражений.
— Що то за дивні невільники? — гукнув він дервішу.— Чому вони не хочуть визволитись?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зірки Егера» автора Гардоні Г на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя Лев-в'язень“ на сторінці 39. Приємного читання.