Розділ «Чужинець на чужій землі»

— О! Доброго ранку, лікарю. Я думала, тут містер Фрейм.

Лікар за столом спостереження видався їй дивним. Він відвернувся від дисплеїв із фізичними показниками, глянув на неї, а потім, змірявши її поглядом, посміхнувся.

— Я не бачив лікаря Фрейма, сестро. Я лікар Браш. Можу чимось допомогти?

Це була типова чоловіча реакція, і Джилл заспокоїлась.

— Нічого особливого. Сказати по правді, звичайна цікавість. Як там Людина з Марса?

— Що?

Вона посміхнулася і підморгнула.

— Для персоналу не секрет, лікарю. Ваш пацієнт... — Вона вказала на внутрішні двері.

— Хм? — Він здавався наляканим. — Вони тримають його в цій палаті?

— Що? Хіба він зараз не тут?

— З точністю до шостої цифри після коми. Місіс Роуз Бенкерсон, пацієнтка лікаря Гарнера. Ми привезли її сьогодні вранці.

— Справді? Але що тоді трапилось з Людиною з Марса? Куди його перевели?

— Не маю ані найменшого уявлення. Скажи, я що, справді пропустив Валентина Сміта?

— Він був тут учора. Це все, що я знаю.

— І це справа лікаря Фрейма? Щастить же деяким. Поглянь-но, над чим я застряг.

Він увімкнув «Нишпорку Тома» над столом; Джилл побачила там цілу конструкцію, так ніби дивилася на неї зверху: водне ліжко, у якому плавала крихітна літня жіночка. Здавалося, що вона спала.

— Що з нею?

— Е-е-е... Сестро, якби вона не мала більше грошей, ніж повинна мати одна людина, ти могла б назвати це старечим маразмом. Тому що вона тут, щоб просто відпочити та пройти медичний огляд.

Джилл іще кілька хвилин потеревенила з Брашем, а потім прикинулася, що побачила вогник виклику. Вона повернулась на свій пост, витягла нічний журнал: так, ось воно: В. М. Сміт, К-12 — переведення.

Нижче було дописано: Роуз С. Бенкерсон (місіс) — червона К-12 (дієтичне харчування призначене лікарем Гарнером, розпоряджень немає. Медсестра не несе відповідальності).