Розділ «Протистояння. Том 1 : роман / Стівен Кінг»

Ллойд засумнівався, однак Бац його знову переконав: він був мастаком у цій справі. Джордж сказав їм приходити до нього наступної п’ятниці, близько шостої вечора.

— Заради Бога, вдягніть маски, — сказав він. — І розбийте мені носа та поставте фінгал під оком. Господи, нащо я це затіяв?

Настала Та Сама Ніч. Бац із Ллойдом під’їхали автобусом до рогу вулиці, на якій жив Джордж, і одягли лижні маски, щойно ступили на доріжку до його дому. Двері були зачинені, та Джордж виконав обіцянку — замкнув їх так собі. Унизу була гральна кімната, і хазяїн був там, біля сміттєвого пакета, нашпигованого шмаллю. Стіл для пінг-понгу мало не тріщав від зброї. Джордж був переляканий.

— Господи, о Господи Боже, нащо я це затіяв? — белькотів він, поки Ллойд зв’язував йому ноги мотузкою для білизни, а Бац тим часом скручував руки скотчем, армованим скловолокном.

Як вони й домовлялися, Ллойд врізав Джоржеві в ніс, а Бац зацідив йому в око. Потекла юшка, під оком почав набрякати синець.

— Чорт! — скрикнув Джордж. — А не можна було легше?

— Ти ж сам казав, що все має виглядати як годиться, — зауважив Ллойд.

Бац заліпив Джорджеві рот. Вони заходилися збирати здобич. Раптом Бац зупинився.

— Знаєш що, друзяко?

— А що, маю щось знати? — озвався Ллойд і нервово захихотів.

— От мені цікаво, чи вміє наш кореш Джордж берегти таємниці.

Раніше Ллойд про це навіть не замислювався. Він подивився на Розкішного Джорджа. Минула одна напружена хвилина. Зненацька очі в Джорджа вибалушилися: він усе зрозумів.

— Звісно. Він же й свою сраку заклав, — врешті промимрив Ллойд.

Та говорив він так само непевно, як і почувався. Деякі зерна завжди проростають.

Бац посміхнувся.

— Ой, та він може просто сказати щось типу «Гей, хлопці. Зустрів нещодавно старого друзяку та його корєфана. Трохи позависали, потріщали, хильнули пивка, і знаєте, що було далі? Ті сучі діти вломилися до мене й обчистили. Сподіваюся, від вас вони не втечуть. Зараз розкажу, як вони виглядають».

Джордж затрусив головою. Від жаху очі в нього перетворилися на дві літери «О».

На ту мить зброя була вже в цупкому мішку для брудної білизни, який вони знайшли у ванній на нижньому поверсі. Ллойд нервово зважив мішок у руках і спитав:

— То що, по-твоєму, нам робити?

— Старий, його треба прибацнути, — сумно промовив Бац. — Це єдиний вихід.