Розділ «Ян Потоцький Рукопис, знайдений у Сараґосі»

— Цього на сьогодні досить, мій друже, ми якраз зупиняємося на ночівлю. Ти проведеш цю ніч, кружляючи біля цієї гори, а завтра знову приєднаєшся до нас. Щодо того, що я мав тобі сказати, то відкладемо це на пізніше.

Вічний Жид страшним поглядом глянув на кабаліста і зник у сусідній ущелині.

День двадцять другий

В дорогу ми вирушили досить рано й, проїхавши близько двох миль, побачили Вічного Жида, який, не чекаючи повторного наказу, всунувся поміж моїм конем і мулом Веласкеса і почав так:

Клеопатра, ставши дружиною Антонія, зрозуміла: щоб зберегти його серце, їй треба грати радше роль Фрини, ніж Артемізії; простіше кажучи, ця жінка вміла дивовижно легко перетворюватися з куртизанки в чулу й навіть вірну дружину. Вона знала, що Антоній пристрасно віддається насолодам, тому намагалася прив’язати його до себе невичерпними витівками грайливого кокетства.

Двір почав також наслідувати царську пару, місто наслідувало двір, потім уся країна пішла за прикладом міста, так що невдовзі Єгипет став величезною ареною розпусти. Ця безсоромність проникла навіть у деякі єврейські общини.

Мій дід давно б уже переїхав до Єрусалиму, але парфяни якраз захопили місто й вигнали Ірода, онука Антипи, якого Марк Антоній зробив пізніше царем над Юдеєю. Дід мій, вимушений залишатися в Єгипті, сам не знав, куди йому сховатися, бо Мареотійське озеро, вкрите ґондолами, вдень і вночі являло вкрай непристойні картини. Нарешті, втративши терпіння, він наказав замурувати вікна, які виходили на озеро, і закрився у себе зі своєю дружиною Мелеєю і сином, якого він назвав Мардохеєм. Його двері відчинялися тільки для вірного приятеля Деллія. Так минуло декілька років, протягом яких Ірод був проголошений царем Юдеї, а мій дід знову повернувся до свого наміру оселитися в Єрусалимі.

Одного дня Деллій прийшов до нього і сказав:

— Любий друже, Антоній і Клеопатра висилають мене до Єрусалиму, тож я прийшов запитати, чи не схочеш дати мені якихось доручень. А ще я прошу в тебе листа до твого тестя Гіллеля; я прагну бути його гостем, хоча переконаний, що мене захочуть затримати при дворі й не дозволять, щоб я жив у приватної людини.

Мій дід, бачачи чоловіка, який їде в Єрусалим, залився гіркими сльозами. Він дав Деллію лист до свого тестя й довірив йому двадцять тисяч дариків, які призначив на купівлю найкращого будинку в усьому місті.

Через три тижні Деллій повернувся й одразу дав знати про себе моєму дідові, попередивши його, що через важливі придворні справи зможе відвідати його лише через п’ять днів. Коли ті дні минули, він прийшов і сказав:

— Передовсім віддаю тобі угоду про купівлю чудового будинку, який я купив у твого власного тестя. Судді поставили на цей документ свої печатки, і в цьому відношенні можеш бути цілком спокійний. Ось лист від самого Гіллеля, який житиме в домі до часу твого приїзду і за цей час заплатить тобі за житло. Щодо подробиць моєї подорожі, то признаюся тобі, що я страшенно нею задоволений. Ірода не було в Єрусалимі, я застав лиш його тещу Олександру, яка дозволила мені вечеряти зі своїми дітьми, Маріамною, дружиною Ірода, і юним Аристовулом, якого готували на первосвященика, але він був вимушений поступитися місцем якомусь чоловікові з найнижчих верств. Не можу навіть передати тобі, як я був захоплений красою цих двох молодих людей. Особливо Аристовул виглядає як напівбог, який зійшов на землю. Уяви собі голову найпрекраснішої жінки на плечах справжнього чоловіка. Оскільки від часу мого повернення я тільки про них і говорю, то Антоній виявив бажання забрати обох для свого двору.

— Аякже, — сказала Клеопатра, — раджу тобі зробити це, привези сюди дружину юдейського царя, а наступного дня парфяни хазяйнуватимуть у самому центрі римської провінції.

— У такому разі, — відповів Антоній, — пошлімо принаймні по її брата. І якщо правда, що цей юнак такий вродливий, то ми зробимо його нашим підчашим. Ти знаєш, як я не люблю біля себе рабів, і був би радий, аби мої пажі належали до кращих римських родин, якщо вже забракло синів варварських царів.

— Проти цього я нічого не маю, — відповіла Клеопатра, — давай пошлемо по Аристовула.

— Боже Ізраїля та Іакова, — закричав мій дід, — чи я можу вірити своїм вухам? Асмоней, чистокровний нащадок Маккавеїв, наступник Аарона — паж у Антонія, необрізаного, який віддається будь-якій розпусті? О Деллій, я надто довго живу на світі; піду роздеру свої одежі, одягну веретище й посиплю голову попелом.

Мій дід зробив так, як сказав. Він закрився у себе, оплакуючи нещастя Сіону і годуючись тільки власними слізьми. І, мабуть, він би зломився під тягарем цих ударів, якби через кілька тижнів не постукав у двері Деллій, сказавши:

— Аристовул не буде вже пажем Антонія, Ірод висвятив його й зробив первосвящеником.

Тоді мій дід відчинив двері, втішився тій новині й знову вернувся до нормального ходу сімейного життя.

Невдовзі після цього Антоній виїхав до Вірменії разом із Клеопатрою, яка вирушила в ту подорож, щоб захопити Гірську Аравію та Юдею. Деллія також забрали з собою, і після повернення він розповів моєму дідові всі подробиці. Ірод наказав ув’язнити Олександру в її палаці за те, що вона хотіла втекти разом зі своїм сином до Клеопатри, якій було надзвичайно цікаво познайомитися з прекрасним первосвящеником. Якийсь там Кубіон викрив ці наміри, і Ірод наказав утопити Аристовула в купальні. Клеопатра домагалася помсти, але Антоній відповів, що кожен цар є у себе господарем. Однак, щоб заспокоїти Клеопатру, він дарував їй кілька міст, які належали Іроду.