Розділ ІІ ПО КРАЮ БЕЗОДНІ

— Нас би тут не було, — озвався Соль Саїн, сухо засміявшись від пережитого напруження.

Люди зарухались і заговорили, намагаючись приховати одне від одного своє розчарування.

— Прошу уваги, — припинив розмови Гріф Ріфт і звернувся до Фай Родіс: — Який план?

— Як і раніше, без змін, — відповіла вона, знову перетворившись на колишню, спокійну й несхитну Родіс.

— Чи треба спочатку наближатися до супутника, — спитав Гріф Ріфт, — тепер, коли повідомлення цефеян підтверджує його безлюдність?

— Треба. Ми з нашим досвідом можемо побачити те, що не могли зрозуміти і, отже, не помітити цефеяни. Можливо, на супутнику зосталися споруди колишньої цивілізації Торманса, яка лише згодом занепала. На планеті могла існувати ще давніша цивілізація, що вимерла або була знищена сучасними мешканцями Торманса, якщо вони прибульці…

Гріф Ріфт кивнув, мовчазно погоджуючись.

“Темне Полум’я” повільно наближався до супутника і, вирівнявши з ним свою орбіту, почав обліт позбавленої життя кулі діаметром близько шестисот кілометрів, як Мімас Сатурна. Потужні стереотелескопи обмацували сіру поверхню, місцями поорану глибокими тріщинами провалів і низьких гір. Стрічки відзнятих фільмів просто з апаратів тяглися на збільшення, достатнє, аби роздивитись окреме каміння. Перехресний обліт не дав ані найменшого доказу, що супутник колись населяли розумні істоти. Знайшли навіть бомбову станцію цефеян, яка затишно розташувалась у напівцирку, врізаному в круте урвище пухирчастої світлої лави. У це зручно захищене від метеоритів місце на Другому колі обльоту скинули бомбову станцію “Темного Полум’я”, яка сповістила мовою Кільця, що ЗПП Землі прибув сюди із спеціальною місією і сідатиме на планету. Продовження роботи станції більше п’яти років з моменту скидання означає загибель зорельота, про що планета СТ 3388 + 04ЖФ (Земля) просила повідомити по Кільцю при найпершій можливості. — Не забути б вимкнути на зворотному шляху, — стурбовано сказав Дів Сімбел, — такі випадки траплялися на радощах, коли рятувалися з небезпечних планет.

— У нас є запобіжний пристрій, — запевнив Соль Саїн, — тут додатковий контур. Будемо віддалятися від Торманса і його супутника, станція завиватиме, поки не вимкнемо.

— Тоді все готово! Час іти на Торманс, — сказав, позіхнувши, інженер-пілот.

— Устигнемо відпочити. Фай Родіс попередила, щоб ми підходили до планети якомога повільніше, з денного боку, не користуючись локаторами і не сигналячи.

— Підкрадаємось, наче давні мисливці до звіра, — невдоволено всміхнувся Соль Саїн.

— Вам не подобається? — здивувався Дів Сімбел.

— У цьому є щось негідне — ховатися, скрадатися потайки!

— Фай Родіс говорила про необхідність не тривожити мешканців Торманса. Якщо вони вороже настроєні до гостей з космосу, то прихід “Темного Полум’я” викличе обурення, а нам доведеться один-два місяці обертатись на орбіті навколо планети, поки ми вивчимо мову й ознайомимось із звичаями. Якщо вони дізнаються про зореліт, що літає над їхньою планетою, то зараз ми навіть ре зможемо пояснити, нащо ми тут!

— Цефеяни ж пояснили!

— Певне, завчивши одну-дві фрази. І одержали відмову. А ми; не повинні її чути — надто далекий був шлях, і Торманс — наша мета, а не мимохідь помічена планета, — сказав Дів Сімбел.

— А чи не схоже це на нескромне підглядання з-за рогу? — не здавався Соль Саїн. — Методи, які годяться для древніх людей, а не для вищої форми суспільства… А ось і наш соціолог! Ви якої думки, Чеді? — Інженер-кібернетик переповів розмову.

Та замислилась, потому рішуче оголосила:

— Було б недостойно людей Землі й нашої ери з’явитися, підгледіти й тихо повернутись назад. Ніякої шкоди ми не завдали б, але це… зазирати до кімнати людини, коли вона нічого не підозрює… Ми пояснимо, коли спустимося на планету, і вони зрозуміють.