Пайкс простягнув руку — руку скелета. В ній було кілька напіврозплавлених коліщат, гайок, зубців, болтів.
Стендал якусь мить — довгу мить — дивився на них. Потім він потягнув Пайкса в коридор.
— Герет? — прошепотів він. Пайкс ствердно хитнув головою.
— Він послав замість себе робота. Хвилину тому, вичищаючи піч, я виявив оце.
Обоє не відривали очей від фатальних коліщат.
— Це означає, що поліція може бути тут кожної миті, — сказав Пайкс. — Наш план піде нанівець.
— Не знаю, — Стендал подивився на жовтих, синіх і жовтогарячих танцюристів. У похмурих залах лунала музика. — Я мусив би догадатися, що Герет не такий дурень, щоб прибути власною персоною. Але стривайте!
— Що таке?
— Нічого. То нічого. Герет послав до нас робота. А ми надіслали йому свого. Якщо він не придивлятиметься надто пильно, то й не помітить заміни.
— Авжеж.
— Наступного разу він прилетить сам. Адже тепер він вважатиме себе в безпеці, його появи можна чекати кожної хвилини! Хочете ще вина, Пайксе?
Вдарив великий дзвін.
— Закладаюся, що це він. Впустіть містера Герета.
Рапунцел спустила свої золоті коси.
— Містер Стендал?
— Містер Герет? Справжній містер Герет?
— Саме він, — Герет розглядав мокрі стіни й людей, що крутилися в танці. — Мені спало на думку, що краще побачити все на власні очі. Не можна покладатися на роботів. Тим більше на чужих роботів. До того ж я вжив застережних заходів і викликав демонтажників. Вони прибудуть за годину, щоб підрубати коріння цій гидоті.
Стендал вклонився.
— Дякую за люб’язне попередження. А тим часом ви можете трохи розважитися, — сказав він, зробивши рукою широкий жест. — Вип’єте вина?
— Ні, дякую. Що тут робиться? Боже, до чого може дійти людина!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Марсіанська хроніка » автора Рей Дуґлас Бредбері на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КВІТЕНЬ 2005. АШЕР II“ на сторінці 8. Приємного читання.