Розділ «Частина п'ята»

Коли ватага проходила мимо, Ріє відвів очі.

Гран і лікар простували поряд в останніх зблисках смерку. І ніби цей інцидент враз зняв заціпеніння, що дрімотно проймало весь квартал, віддалені від центру вулиці знов наповнились радісним гудінням юрби. Біля під'їзду їхньої оселі Гран розпрощався з лікарем. Пора йти працювати. З першого східця він гукнув лікареві, що написав Жанні і що тепер він по-справжньому радий. А головне, він знову взявся за свою фразу. «Я тепер усі епітети повикидав»,- заявив він.

І з лукавою посмішкою він підняв капелюха, церемонно відкланявшись лікареві. Ріє все ще думав про Коттара, і глухий виляск кулака по обличчю не давав йому спокою всю дорогу аж до оселі старого ядушника. Можливо, йому важче було думати про людину злочинну, ніж про мертву людину.

Коли Ріє добрався до свого давнього пацієнта, морок уже цілком поглинув небо. До кімнати долинав далекий гомін визволення, а старий, усе такий самий, як завжди, перекладав і далі з горнятка в горнятко свій горошок.

– І вони мають рацію, що веселяться. Все-таки різноманітність,- сказав старий. – А що це давно не чути про вашого колегу, докторе? Шо з ним?

До них донеслися виляски вибухів, цього разу безневинних,- це дітвора підривала петарди.

– Він помер,- відповів Ріє, приклавши стетоскоп до грудей, де все хрипіло.

– А-а,- стурбовано протяг старий.

– Від чуми,- додав Ріє.

– Так,- завершив, помовчавши, старий,- кращі завжди відходять. Таке життя. Це була людина, яка знала, чого хоче.

– Чому ви так говорите? – спитав лікар, прибираючи стетоскоп.

– Та так. Він не базікав на вітер. Просто він мені подобався. Але так воно вже ведеться. Інші твердять: «Це чума, у нас чума була». Ще й ордена собі за це вимагатимуть. Але що таке, власне, чума? Теж життя, тільки й того.

– Не забувайте вчасно робити інгаляцію.

– О, не турбуйтесь. Я ще протягну, я ще побачу, як вони всі перемруть. Хто-хто, а я вмію жити.

Відповіддю йому були віддалені крики радості. Лікар нерішуче зупинився посеред кімнати.

– Я клопоту вам не завдам, якщо піднімуся на терасу?

– Та ні, що ви. Хочете згори на них подивитися? Прошу ласкаво. Але вони повсюди однакові.

Ріє рушив до сходів.

– Скажіть, докторе, правда, що вони збираються звести пам'ятник загиблим від чуми?

– Принаймні так і в газетах писали. Стелу чи дошку.