Розділ «Частина п'ята»

– Можливо, ще нічого серйозного,- сказав Ріє.

Тарру лежав, витягтись на весь зріст, на постелі, його важка голова глибоко вдавилася в подушку, під ковдрою вимальовувалися обриси могутніх грудей. Температура в нього була висока, і дуже боліла голова. Він сказав Ріє, що симптоми ще надто невиразні, але можливо, що це й чума.

– Ні, поки ще рано робити остаточний висновок,- сказав Ріє, оглянувши хворого.

Але Тарру мучила спрага. Вийшовши в коридор, лікар сказав матері, що це схоже на початок чуми.

– Ні,- промовила вона,- це неймовірно, надто тепер. І одразу ж додала:

– Залишмо його в нас, Бернаре. Ріє задумався.

– Я не маю права,- відповів він. – Але місто не сьогодні-завтра буде оголошено відкритим. Якби не ти, я б узяв на себе цей ризик.

– Бернаре,- благально промовила мати,- залиш тут нас обох. Адже ти знаєш, мені тільки що впорснули вакцину.

Лікар відповів, що Тарру теж упорскували вакцину, але він, очевидно, так заморочився, що пропустив останнє щеплення й забув ужити необхідних заходів обережності.

Ріє пройшов до себе в кабінет. Коли він знову заглянув у спальню, Тарру помітив, що лікар несе величезні ампули з сироваткою.

– Ага, значить вона,- сказав він.

– Ні, просто запобіжні заходи.

Замість відповіді Тарру простягнув руку і спокійно витерпів крапльове вливання, яке сам не раз робив іншим.

– Подивимось, що буде ввечері,- сказав Ріє, дивлячись Тарру прямо в очі.

– А як щодо ізоляції?

– Поки нема ніякої певності, що у вас чума.

Тарру насилу всміхнувся.

– Ну, знаєте, це вперше в моїй практиці – вливають сироватку і не вимагають негайної ізоляції хворого.

Ріє одвернувся.

– Ми з матір'ю доглядатимем вас. Тут вам буде краще.