Розділ «На зарослих стежках»

— Але ж для нього ця книжка дорога, — сказала дівчина за прилавком.

Муляр обернувся до мене:

— І що тут казати на таке божевілля? Вони мов тварини, нічого не розуміють, читають релігійні книжки, хрестяться. «Я народився в Росії, я росіянин», — каже він. Хіба не однаково, де?

— Ні, ні, — мовила дівчина.

— Що ви маєте на увазі, панно? — різко спитав муляр.

— Не однаково. У нас є країна, батьківщина.

— Отож-то й воно! Саме такі слова вбивають нам у голови з дня народження, про це пишуть газети і виголошують на майданах. А хочете почути мою думку?

Росіянин раптом в екстазі вигукнув:

— О свята могутня Русь!

— Від туги за батьківщиною з ним стається істерика, — сказала мені дівчина.

Муляр поривається нас покинути, піти собі геть, він блідне лицем і роздратовано скрикує:

— До біса батьківщину! Знаєте що? Хочете знати мою думку? Про любов до батьківщини, бухкання навколішки і всілякі сюсюкання? То хочете знати мою думку? Батьківщина — там, де нам добре. Атож. Така моя думка. Ось що таке батьківщина, і ніщо інше.

Панна усміхнулася до нього.

— Ну ви, звичайно, навчаєте такого й інших мулярів.

Він сахнувся:

— Що ви про це знаєте?

Тут уже і я не стримався:

— Ви, певно, виступаєте на зібраннях.

За хвилю-другу після того, як муляр зник, зайшли два добродії. То були мандрівники, вони попросили англійською дати їм мапу Фінляндії.

Росіянин мовив: