Розділ «Частина V. КОРОЛІ ТОРГІВЛІ»

Меллоу глибоко вдихнув.

— Як шпигун?

— Зовсім ні. Як торгівець, але тримайте очі розплющеними. Якщо зможете з’ясувати, звідки в них зброя… Я можу нагадати вам, оскільки ви смирнієць, що два з цих зниклих кораблів були зі Смирно.

— Коли мені починати?

— Коли буде готовий ваш корабель?

— За шість днів.

— От тоді й почнете. Усі деталі отримаєте в Адміралтействі.

— Добре! — Торгівець підвівся, сильно потиснув йому руку й вийшов.

Сатт почекав, обережно розводячи й розминаючи пальці після цього рукостискання. Потім знизав плечима й зайшов до кабінету мера.

Мер вимкнув екран і відкинувся на спинку крісла.

— Що, Сатте, ти про це думаєш?

— З нього вийшов би хороший актор, — сказав Сатт і задумливо подивився вперед.

2

Це було ввечері того ж дня, у холостяцькій квартирі Джорана Сатта на двадцять першому поверсі Гардін-білдінг, Пабліс Манліо повільно потягував вино.

Це був Пабліс Манліо, чия сухорлява, стареча фігура уособлювала дві великих функції Фундації. Він був міністром закордонних справ у кабінеті мера, а для всіх зовнішніх сонць, за винятком самої Фундації, — крім того, ще й Примасом Церкви, Постачальником Святої Їжі, Магістром Храмів і мав ще безліч оманливих, але звучних назв.

Він говорив:

— Але він погодився, щоб ви послали цього торгівця. Це вже добре.

— Та цього мало, — зауважив Сатт. — Уся ця справа — найпримітивніша хитрість, оскільки в нас немає можливості передбачити, чим вона завершиться. Це однаково, що розмотувати мотузку, сподіваючись, що десь наприкінці буде петля.

— Точно. А цей Меллоу — здібна людина. Що, як його нелегко буде обманути?

— Це шанс, яким потрібно скористатися. Якщо існує якась зрада, то там замішані якраз здібні люди. Якщо ж ні, то нам потрібна розумна людина, яка виявить правду. І Меллоу охоронятимуть. Ваш келих порожній.