Розділ «Частина І. ПСИХОІСТОРИКИ»

— Що? — Ґаал спустився з небес на землю й побачив попереду вартового. Вони зупинилися, і у дверях матеріалізувався капітан, який тихо спитав:

— Доктор Селдон?

— Так.

— Ми на вас чекали. З цього моменту ви й ваші люди перебуваєте на воєнному становищі. Мені доручено повідомити вам, що ви маєте шість місяців для перельоту на Термінус.

— Шість місяців! — вигукнув Ґаал, але Селдон стиснув його лікоть.

— Таку мені дали вказівку, — відповів капітан.

Він пішов, і Ґаал повернувся до Селдона.

— Чому, що можна встигнути зробити за шість місяців? Це ж повільне вбивство.

— Спокійно, спокійно. Зайдімо до мого кабінету.

Це був невеличкий офіс, але цілком захищений від прослуховування й тому непомітний. Шпигунські промені, що проходили крізь нього, не стикалися ані з підозрілою тишею, ані з іще більш підозрілими атмосферними перешкодами. Навпаки, вони отримували розмову, складену випадковим чином з величезного запасу нешкідливих фраз у різних інтонаціях і голосах.

— Тепер, — спокійно сказав Селдон, — шести місяців буде цілком достатньо.

— Я не розумію, як це зробити.

— Тому що, мій хлопчику, у таких планах, як наш, дії інших підлаштовуються під наші потреби. Хіба я вам не казав, що темпераментний характер Чена був підданий більш ретельній перевірці, ніж будь-якої іншої людини за всю історію людства? Суд не мав розпочатися до того часу, доки не складуться сприятливі для нас час та обставини.

— Але ж ви домовилися…

— …про заслання на Термінусі? Чому б і ні? — Він поклав пальці на певне місце на столі, й позаду нього відсунулася невеличка частина стіни. Це могли зробити лише його власні пальці, бо сканер, умонтований у стіл, реагував лише на них.

— Усередині ви знайдете кілька мікрофільмів, — сказав Селдон. — Візьміть той, що позначений літерою «Т».

Ґаал зробив це й почекав, доки Селдон уставив плівку в проектор і передав юнаку пару лінз. Ґаал налаштував їх і почав дивитися фільм, що розгортався в нього перед очима.

Він зронив:

— Але тоді…

— Що вас дивує? — запитав Селдон.