TextBook Чугайстир втомлявся. Щохвилини підносив до лоба руку, всю в брудних нігтях, обтираючи піт, і вже не скакав, а тільки дрібно трусив волохатим тілом на місці.
— Може вже буде? — сапав Чугайстир.
— Е, ні… ще трошки.
Іван і сам умлівав од утоми. Загрівся, був увесь мокрий, ноги боліли у нього, а груди ледве ловили віддих.
— Я ще заграю до танцю, — бадьорив він Чугайстра й сягнув по флояру за черес. — Ти ще такої не чув, небоже…
Він заграв пісню, що підслухав у щезника в лісі: — «є мої кози!.. є мої кози…» — і Чугайстир, оживлений згуками пісні, знов вище підкидав п'яти, заплющив од вдоволення очі і наче забув про утому.
Тепер Марічка могла бути спокійна.
«Тікай, Марічко… не бійся, душко… твій ворог танцює», — співала флояра.
Іван… поплив в легкім гуцульськім танці.
Шерсть прилипла до тіла Чугайстра, наче він тількищо виліз з води, слина стікала цівкою з рота, одкритого втіхою рухів, він ввесь блищав при вогні, а Іван піддавав йому духу веселою грою і наче в нестямі, в знемозі і в забутті, бив в камінь поляни ногами, з яких облетіли вже постоли…
Нарешті Чугайстир знемігся.
— Буде, не можу…
Впав на траву і важко сапав, заплющивши очі.
Іван звалився на землю рядом з Чугайстром. І так дихали разом.
Врешті Чугайстир стиха хіхікнув:
— Ну, й вимахавсь нині я файно…
Пом'яв задоволено круглий живіт, покректав, розгладив на грудях волосся й почав прощатись…
— Дякувать красно за танець…
— Ідіть здорові.
— Май ся гаразд…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Михайло Коцюбинський. Вибрані твори» автора Коцюбинський Михайло на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тіні забутих предків“ на сторінці 23. Приємного читання.