Розділ «Гайдамаки (редакція 1841 року)»

«Ой Дніпре, мій Дніпре широкий та дужий,

Багато ти, батьку, у море носив

Козацької крові, ще понесеш, друже.

Червонив ти синє, та не напоїв,

А сю ніч уп’є[ш]ся, пекельнеє свято

По всій Україні сю ніч зареве,

Потече багато, багато, багато

Шляхетської крові; козак оживе,

Оживуть гетьмани в золотім жупані;

Прокинеться доля, козак заспіва, –

Ні жида, ні ляха, а в степах України,

Дай-то, Боже милий, блисне булава».

Так ідучи думав в латаній свитині

Сердега Ярема з свяченим в руках.

А Дніпр, мов підслухав, широкий та синій,

Підняв гори-хвилі… а в очеретах –

Реве, стогне, завиває,

Лози нагинає;

Грім гогоче… а блискавка

Хмару роздирає.