• наявність і стан закладів харчування: ресторанів, кафе, барів тощо;
• стан споруди готелю, під'їзних шляхів, облаштованість прилягаючої до готелю території;
• інформаційне забезпечення і технічне оснащення, у тому числі наявність телефонного, супутникового зв'язку, телевізорів, холодильників, мін і-барі в, міні-сейфів тощо;
• забезпечення можливості надання ряду додаткових платних і безкоштовних послуг.
Перелічені критерії застосовуються практично у всіх наявних сьогодні у світі системах класифікації готелів. Крім того, ряд вимог висувається до персоналу і його підготовки: зовнішнього вигляду, віку, стану здоров'я, освіти, кваліфікації, знання іноземних мов.
Рівень комфорту на сьогодні лежить в основі понад тридцяти відомих у світі систем класифікації готелів. Найбільш розповсюдженими серед них є такі:
• європейська, або, як часто її називають, система "зірок", що базується на французькій національній системі класифікації, в основі якої лежить розподіл готелів за категоріями від 1 до 5 зірок. Така система застосовується у Франції, Австралії, Угорщині, Єгипті, Україні, Росії і ряді інших країн;
• система букв (А, В, С, D) що використовується в Греції;
• система "корон", що застосовується у Великобританії,
• індійська система.
Остання система класифікації, індійська, найбільш поширена у країнах, що розвиваються. Ця система також включає 5 категорій: "1 зірка", "2 зірки", "З зірки", "4 зірки", "5 зірок", які надає спеціальна комісія на основі бальної оцінки. За цією системою відповідність готелів вимогам даної категорії оцінюється в балах, при цьому по кожному пункту встановлюється максимально можлива оцінка. Для одержання тієї або іншої категорії необхідно набрати встановлену для даного класу мінімальну суму балів, причому їх кількість по кожному пункту має становити не менше 50% максимальної оцінки.
У кожній окремій державі до розуміння рівня комфорту як критерію класифікації підходять по-різному. Саме ця обставина, а також ряд факторів, обумовлених культурно-історичними і національними традиціями держав, перешкоджають введенню у світі єдиної класифікації готелів. У цьому напрямку залишається сьогодні безрезультатною діяльність Всесвітньої туристичної організації (ВТО), Комітету готельної і ресторанної індустрії ЄС, Міжнародної готельної асоціації (МГА). ВТО запропонована лише стандартна класифікація засобів розміщення: мотелі; молодіжні готелі; пансіонати; пляжні готелі; туристські готелі; орендовані кімнати в приватних будинках; клуби з номерами; туристське село (група будинків); орендовані приміщення в приватних агентів; гостьові будинки; бунгало; підприємства соціального туризму; розміщення в родичів і знайомих; інші засоби розміщення.
Слід також зауважити, що в різних країнах застосовуються два різні підходи до оцінки відповідності готелю певній категорії. При першому підході розробкою, проведенням і контролем займаються державні органи, тобто існує офіційна державна класифікація за рівнем комфорту готельних підприємств та, можливо, інших засобів розміщення. Зокрема, приклади такого підходу спостерігаються у Франції, Україні та Росії. При другому підході розробкою, проведенням і контролем займаються професійні об'єднання і союзи. Наприклад, у Німеччині ці процеси здійснює Об'єднання готельних і ресторанних господарств (EHOGA), у Швейцарії - Швейцарський союз власників готелів.
За розташуванням на території певної місцевості готелі поділяються на розташовані в місті (у центрі, на окраїні) та розташовані в сільській місцевості (у тому числі і високогірній).
За місцем розташування можна виділити такі види готелів:
• готелі в центрі міста;
• пришляхові, як правило, малої поверховості з відкритими автостоянками;
• готелі на околицях міста й в аеропортах;
• плавучі готелі - плавзасоби, обладнані під готелі, для розміщення і відпочинку туристів на березі моря, ріки або озера. За необхідності такий готель може бути відбуксований по воді разом з туристами до іншої стоянки.
Місткість готелю визначається числом постійних спальних місць. Класифікація готелів за місткістю в різних країнах різна. Наприклад, у Швейцарії й Австрії готелі, що мають менше 100 місць, вважаються малими, 100-200 місць - середніми, більше 200 місць - великими; у Чехії до 120 місць - малими, до 500 місць - середніми, понад 500 місць - великими; у США до 100 номерів - малими, до 500 номерів - середніми, понад 500 - великі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація готельно-ресторанного обслуговування» автора Лук на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Типи сучасних готелів“ на сторінці 2. Приємного читання.
