Отруйні сполуки спориньї стійкі при термічній обробці та зберіганні хлібопродуктів. Гігієнічні норми допускають вміст споринь в борошні не більше 0,05%.
Зміни складових частин харчових продуктів у процесі зберігання і вплив цих змін на нешкідливість продукту (білки, жири, вітаміни, вуглеводи тощо).
При зберіганні продуктів в умовах, що не відповідають санітарним вимогам відбуваються зміни, які не тільки знижують якість Продукту, але і можуть викликати харчові отруєння, дисбактеріоз, алергійні реакції, порушення обміну речовин і роблять продукти непридатними для їжі.
При тривалому зберіганні м'яса при плюсових температурах у ньому розвиваються процеси, що протікають за участю ферментів самого м'яса, але до цих явищ незабаром приєднуються процеси, що викликаються ферментами гнильних мікроорганізмів, що розмножуються на такому прекрасному харчовому середовищі, як м'ясо.
Мікроорганізми при відповідних кліматичних умовах розвиваються надзвичайно швидко, так що дія ферментів мікроорганізмів значно випереджає автоліз, унаслідок чого м'ясо піддається гниттю.
Клітини мікроорганізмів непроникні для білків, оскільки білки є високомолекулярними колоїдними речовинами, нездатними дифундувати через клітинні оболонки. Мікроорганізми засвоюють продукти розпаду білків, що утворюються під впливом ферментів, що виділяються ними. Таким чином, у процесі життєдіяльності мікроорганізмів відбувається зміна білкових речовин, під час глибокого розпаду яких виникають продукти розкладу.
У процесі гниття бере участь велике число різноманітних мікроорганізмів. Загальний біохімічний характер цих процесів досить сталий; деталі змінюються залежно від виду мікрофлори, зовнішніх умов, складу і властивостей білків, що розкладаються. Залежно від складу білків продукти гниття будуть різні. Легше піддаються впливу мікроорганізмів білки, що перебувають у розчиненому стані, такі як желатин, білки крові, білки яєць. Перетворення продуктів розпалу білків відбувається через проміжні речовини з появою кінцевих продуктів гниття, що мають неприємний запах.
Гниття може відбуватися при доступі (аеробне гниття) кисню і при його відсутності (анаеробне гниття). Аеробний і анаеробний процеси розвиваються одночасно. Потрапляючи із зовнішнього середовища на поверхню м'яса, мікроби починають посилено розвиватися при відповідних кліматичних умовах. При цьому аероби поглинають кисень і тим самим сприяють розвитку анаеробів.
У гнильному розпаді м'яса можуть одночасно і послідовно брати участь різні мікроби, перш за все, ті, які здатні руйнувати білкову молекулу, а потім мікроби, що асимілюють продукти розпаду білків.
У протоплазмі кліток м'язової та інших тканин ліпіди містяться переважно у вигляді ліпопротеїдів. Під час гниття від ліпопротеїдів, передусім, відщеплюється ліпідна частина. Складовою частиною лецитину, що міститься в м'ясі, мізках, яєчному жовтку, є Холін, який у процесі гниття перетворюється в триметиламін, диметиламін і метиламін. При окисленні триметиламіну утворюється окис триметиламіну, що має рибний запах. Із холіну при гнитті може утворитися також отруйна речовина - нейрин.
Нуклеопротеїди під час гниття розкладаються на білок і нуклеїнову кислоту, яка потім розпадається на складові частини. Утворюються гіпоксантин і ксантин-продукти розпаду нуклеопротеїдів.
Таким чином, характерними продуктами гниття м'яса є аміак, вуглекислий газ, сірководень, летючі жирні кислоти (мурашина, оцтова, масляна, валер'янова і капронова, а також ізомери трьох останніх кислот), фенол, крезол, індол, скатол, аміни, триметиламін, альдегіди, спирти, пуринові основи тощо.
Одні з цих речовин виникають у процесі гниття, інші містяться у свіжому м'ясі, але при гнитті їх кількість у багато разів збільшується.
Гнильні мікроорганізми дуже поширені в природі, і якщо білкові речовини зберігаються незахищеними і є умови для розмноження мікроорганізмів, то гниття починається дуже швидко. Тому в процесі технологічної переробки крові, розчинів желатину, ендокринної сировини, м'яса і м'ясопродуктів доводиться користуватися холодом або хімічними консервантами.
Особливо інтенсивно відбувається псування жиру при зберіганні жиру-сирцю внаслідок його гідролізу, якому сприяють ліпаза, вода, тепло, ферменти мікроорганізмів. При цьому яловичий, баранячий і свинячий жири не набувають неприємного смаку і запаху, а лише підвищується їх кислотність.
Жири в процесі їх переробки і зберігання можуть піддаватися різним хімічним змінам. У основі псування жирів лежать зміни, обумовлені фізичними, хімічними та біологічними факторами.
Розрізняють такі зміни, що викликають псування жирів:
• гідроліз (підвищена кислотність, закисання);
• окислення з утворенням перекисів, альдегідів (прогірклість - поява специфічного неприємного смаку і запаху), альдегідокислот і дикарбонових кислот (твердіння), кетону (запашне згіркнення), оксикислот (осалювання).
Жири та вільні жирні кислоти в процесі контакту з повітрям розчиняють його окремі складові частини, у тому числі кисень, який далі реагує з ними, окисляючи головним чином радикали кислот. Якщо глибина окислення жиру невелика, то змінюються, в основному, його органолептичні властивості - смак і запах (харчове псування жирів).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація готельно-ресторанного обслуговування» автора Лук на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Харчові токсикоінфекції“ на сторінці 2. Приємного читання.
