Розділ 5. Основні форми туризму

Розвитку автомобільного туризму сприяє будівництво сучасних автобанів із придорожніми готельними комплексами повного життєзабезпечення, що дає змогу розвивати автотуризм у багатьох країнах світу. Зараз в Україні лише 280 км автодоріг, які відповідають критеріям швидкісних (траса Київ - Бориспіль і частина автодороги Київ - Одеса). Для порівняння, в Австрії - 2,1 тис. км таких доріг, Іспанії - 3,1, Італії - 5,7, Франції - 8,3, Німеччині - 12,4 тис. км18. У майбутньому передбачено таке будівництво автострад: Краковець - Львів - Житомир - Київ - Харків (965 км); Косини (кордон з Угорщиною) - Вінниця - Дніпропетровськ - Донецьк - Ізваріно (кордон із Російською Федерацією), (близько 1320 км); Ізмаїл - Одеса - Миколаїв - Херсон - Маріуполь - Новоазовськ (кордон із Румунією) (880 км) та низка інших автострад протяжністю майже 4 тис км.

На маршрутах внутрішнього туризму в багатьох країнах популярним залишається водний туризм, який екологічні-ший порівняно з автомобільним і залізничним. Окрім цього, водні шляхи менше залежні від природних катаклізмів, хоча й мають недолік: значна кількість рік та озер північної півкулі можуть замерзати на декілька місяців.

Протяжність внутрішніх водних шляхів у світі перевищує 550 тис. км, із яких 9/10 - судноплавні ріки й озера та У10 - канали19. В Україні користуються попитом подорожі Дніпро - Славутич із відвідуванням могили Т. Шевченка, козацької Хортиці та причорноморських курортів України, що справляють на туристів неповторні враження. У Російській Федерації такі туристичні маршрути здійснюють розлогою Волгою, повноводними сибірськими ріками. Відомими річковими артеріями є Рейн, Дунай та Ельба в Європі, Міссісіпі, Міссурі, ріка св. Лаврентія в Америці та ін. Для водного туризму активно використовуються Великі озера в США і Канаді, озеро Байкал і навіть Ладозьке й Онезьке озера в Російській Федерації.

Відпочинок на воді пропонують туристам лише у теплу пору року: комфортні каюти, що відповідають готелям високого класу, розважальні програми на судні, пізнавальні екскурсії у місцях зупинок приваблюють внутрішніх туристів.

З історії розвитку туризму дізнаємося, що першим такі екскурсії здійснював 1843 р. Томас Кук на човнах р. Темзою (Англія). У США такі екскурсії відбувалися р. Міссісіпі, в Єгипті - Нілом, у Китаї - Янцзи. Донині серед французів популярні туристичні маршрути внутрішніми ріками та водними каналами. Відомими на весь світ є круїзи швецькими каналами та їхніми повноводними ріками, а також каналами Венеції (Італія).

Авіаційні маршрути теж використовують для перевезення місцевих туристів, хоча вони здебільшого загальноприйняті на маршрутах міжнародного туризму. Одначе великі країни (США, Російська Федерація, Канада, Китай, Австралія, Німеччина, Франція, Бразилія, Україна та ін.) здійснюють такі перевезення у межах своїх країн до популярних місць відпочинку.

Незважаючи на суттєві відмінності між внутрішнім і міжнародним туризмом, ці форми туризму, на думку А. Александрової, тісно пов'язані20. Внутрішній туризм є немовби каталізатором міжнародного туризму, сприяючи освоєнню нових туристичних ресурсів, створенню базової туристичної інфраструктури та формуванню нових туристичних територій, які успішно можуть використовувати й міжнародні туристи. Водночас спостерігається певне зближення внутрішнього та міжнародного туризму, пов'язане зі спрощенням митного режиму. Це характерно, зокрема, для країн ЄС, котрі підписали Шенгенську угоду про відміну паспортного і митного контролю для своїх громадян. Усе це слугувало розширенню можливостей відпочинку за межами своїх країн навіть на вихідні. Процесу зближення туристичних зацікавленостей посприяло також запровадження загальної грошової одиниці - євро.

В умовах економічної кризи, що розгорнулася в Україні та світі (кінець 2008-2010 рр.), простежується обнадійливий позитивізм, пов'язаний із переорієнтацією турпотоків на внутрішні туристичні ринки. Так, більшість кримських підприємств зберегли гривневі ціни у 2009 р. на рівні 2008 р. Така цінова політика, як зауважують фахівці, підвищить інтерес до українських відпочинкових об'єктів не лише в українців, а й найближчих сусідів, наприклад, поляків, чехів, словаків і країн Східної Балтії21.

Прогнозуючи новий курортно-туристичний сезон, Р. По-номаренко (віце-президент Асоціації малих готелів і апартаментів України), зазначав, що у виграші сезону 2009 р. будуть ті бази, які запропонують тариф "тільки розміщення", зменшуючи ціни до мінімуму, що дасть їм змогу конкурувати з приватним сектором. Найбільших збитків зазнають оздоровниці радянського типу, які володіють застарілою матеріальною базою22. Попередній аналіз сезону 2009 р. підтвердив ці прогнози.

Отже, внутрішні потоки туристів можна значно збільшити навіть в умовах економічної кризи, але цього можна досягти за умови, якщо власники туристичних об'єктів закріплять середні ціни минулих років. Тоді це зможе активізувати попит на внутрішні туристичні маршрути та відвернути відпочиваючих від недешевих закордонних поїздок.

5.3. Короткотривалий туризм

Короткотривалий туризм як форма відпочинку найпопу-лярніший серед мешканців міст. На перший погляд, він дуже часто відбувається у приміській зоні відпочинку, на незначній відстані від постійного місця проживання. У містобудівельній практиці минулих десятиріч навіть пропонували брати до уваги протяжність приміських зон, що мало становити для великих міст 60 км, а для середніх - 20 км.

Однак практика засвідчує, що такі обмеження приміських зон відпочинку дуже умовні, а для розвитку короткотривалого туризму в сучасних умовах вони стають навіть шкідливими. Адже для відтворення працездатності людина періодично потребує нових яскравих психоемоційних вражень. Цього неможливо досягти в умовах лісопарків або на територіях, розташованих у безпосередній близькості до міста. Такий відпочинок не дає змоги повністю звільнитися від щоденної напруги, спричиненої міським середовищем. Постійне збільшення тривалості вільного часу, зростання рухливості населення, а також збільшення транспортної доступності сприяє вибору віддаленіших місць відпочинку і під час короткотривалого туризму.

Названі й інші особливості, зокрема розпад СРСР (1991 р.), дали можливість здійснювати короткотривалий туризм, зокрема для країн пострадянського простору і за межами національних кордонів. Українські туристичні групи з відповідними візами успішно відпочивають у сусідніх країнах - Угорщині, Словаччині, Чехії, Польщі, наприклад, львів'яни на вихідних - у Закопане - гірськолижному центрі Високих Татр чи в історичному Кракові на півдні Польщі. Польські туристи, відповідно, масово відвідують український Львів, оглядаючи його неповторні архітектурні ансамблі, культурні пам'ятники.

Для громадян таких країн Європи, як Франція, Німеччина, Іспанія, Португалія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Автрія, Італія та Греція створені всі умови для вільного пересування. Вони не обтяжені жодними формальностями під час перетину кордонів, а короткотривалий відпочинок на вихідних у сусідніх країнах став правилом гарного тону. Лімітуючим чинником для таких поїздок хіба що може бути відстань переїздів.

Соціологічні дослідження підтверджують, що значна частина населення може проводити вихідні на відстані 100,

200 і навіть більше кілометрів від місця постійного проживання. Радіус виїзду на короткотривалий відпочинок залежить передусім від виїзду на день, два чи три. Так, львів'яни котрі виїжджають за місто на два - три дні, найчастіше відпочивають у Карпатах - в організованих зонах відпочинку, проїхавши 100 і більше кілометрів, де умови обслуговування відповідають тривалому відпочинку.

Для одноденного відпочинку зазвичай найдоступніша приміська зона, яка повинна функціонувати для людей, котрі не бажають проводити вихідні з ночівлею поза домом, або підчас відпустки, якщо не здійснюють віддалених поїздок. Зона короткотривалого туризму може визначатися і часовими межами доїзду до місць відпочинку. Наприклад, чеські спеціалісти рекомендують організовувати для одноденного відпочинку зону, доїзд до якої на громадських видах транспорту здійснюють упродовж ЗО хв, а для виїжджаючих на вихідні з ночівлею - до 120 хв23.

В умовах ринкової економіки потоки короткотривалого туризму можна регулювати вартістю туристичних ресурсів, що пропонують під час їх експлуатації відпочиваючим, але це повинно здійснюватися не з метою наживи, а для створення комфортних умов відпочинку й оздоровлення.

З наукових джерел також дізнаємося, що питома вага відпочиваючих у вихідні, від загальної кількості населення у нашій країні коливається в межах 20-ЗО %, а в європейських країнах (Швейцарія, Німеччина) у короткотривалих поїздках вихідного дня беруть участь близько 40 % населення24. Найактивніше до таких подорожей долучаються одинокі молоді люди, а також сім'ї середніх і вищих соціальних верств.