Розділ 1. Теоретичні основи географії туризму

Зауважимо також відсутність у запропоновані в Ґаворецькій схемі мотивацій туризму, що пов'язані з потребою спілкування з живою екологічно чистою природою. Адже зростаюча урбанізація і міський, тобто замкнутий спосіб життєдіяльності й часопроведення, дає всі підстави виокремити такий вид туризму, як екотуризм. Його в процесі зростання туристичного бізнесу, зокрема малих туристичних господарств, усе частіше називають об'ємнішим терміном - зелений туризм41.

Екологічному критерію мотивації туризму відповідає аматорський туризм, пов'язаний, наприклад, із рибальством, збором ягід, грибів і под.

Екстремальному туризму притаманні жадоба ризику, бажання подорожувати малодослідженими і важкодоступними місцями (джунглі, гори, пустелі та ін.), що може виявитися небезпечним для життя.

З-поміж індивідуальних критеріїв мотивації туризму, в зв'язку з розвитом інформаційних технологій, на наш погляд, доцільно виокремити віртуальний туризм. Адже глобальне поширення системи Інтернет, насиченої різноманітною туристичною інформацією, створює всі умови для зародження цього нового виду туризму.

На практиці територіальної організації та планування туристичної діяльності важливого значення набуває вивчення форм туризму. За висловом Н. Кабушкіна, різниця між видами і формами туризму полягає в тому, що види розрізняють за мотивацією подорожуючих, тобто за внутрішніми ознаками, а форми - за зовнішніми причинами та впливами46.

Якщо мотивації подорожей, котрі визначають види туризму, можуть бути фізіологічними, психологічними, культурологічними й іншими, то серед зовнішніх ознак виокремлення форм туризму варто назвати спрямування турпотоків, характер їхньої організації, рівень організованості, вік мандрівників, тривалість подорожі тощо (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Основні ознаки виокремлення форм туризму

Форми туризму за походженням туристичних потоків розподіляють на внутрішній і міжнародний. Внутрішній (регіональний) туризм пов'язаний із тимчасовим виїздом громадян до місць відпочинку в межах своєї країни, держави, регіону. Міжнародний туризм також здійснюють із туристичною метою, але він пов'язаний з виїздом за межі країни постійного місця проживання.

Залежно від характеру організації подорожі розрізняють такі форми туризму як паушальний, самодіяльний і неорганізований.

Паушальний - це стандартизований, попередньо організований комплекс туристичних послуг, що надають фірми за рахунок попередньої оплати. До цієї форми туризму, на наш погляд, за способом організованості доцільно віднести і туристично-пізнавальні маршрути у відкритий космос.

Значно менше подорожуючих групується навколо туристичних клубів, які розробляють та організовують самодіяльні маршрути. Висока вартість організованих маршрутів спонукає певну частину населення брати участь у неорганізованих (диких) туристичних маршрутах.

Тривалість подорожі як ознака виокремлення форм туризму залежить від часу, витраченого туристами для мандрівки або відпочинку в місці їхнього зосередження. Так, подорож, пов'язану з туристичною метою зі середньою тривалістю два-чотири дні, або три нічліги, називають короткотривалим туризмом, а довготривалий туризм пов'язаний із мандрівками періодом на 4-7, 8-28, 29-91, 92-364 нічліги і здійснюється під час відпустки, творчого відрядження чи з іншою діловою або особистою метою.

Форми туризму, відповідно до віку подорожуючих, поділяють на: дитячий (де беруть участь діти шкільного віку, котрі подорожують здебільшого з родичами або супроводжуючими особами); молодіжний (юнаки та дівчата 16-24 років) і дорослий (всі інші вікові групи).

На практиці туризмоведення часто виокремлюють різновид дорослого туризму - туризм "третього віку", куди належать пенсіонери. Останній особливо популярний у розвинутих країнах світу.

Стосовно сезонності туристичних потоків, розрізняють - літній, зимовий і цілорічний туризм. Сезонна класифікація форм туризму відображає коливання попиту на туристичні послуги залежно від сезону року. Час, під час якого спостерігається найбільший наплив туристів, прийнято називати туристичним сезоном, а період спаду - міжсезонням. Туристичні сезони у різних регіонах і країнах дуже часто не збігаються. Якщо, наприклад, для Карпат зиму вважають сприятливим туристичним сезоном для розвитку туризму та відпочинку, то в регіоні Причорномор'я - міжсезонням.

Існують регіони в світі з сприятливими умовами для розвитку туризму впродовж року (країни Карибського басейну, острівні країни Тихого океану, країни Південно-Східної Азії), що сприяє постійному (цілорічному) туризму.

Форми туризму залежно від способу фінансування поділяють на соціальний і кредитний. Соціальний туризм пов'язаний із реалізацією держави своєї соціальної політики та виконанням соціальних функцій громадськими організаціями. На Манільській Всесвітній конференції з туризму (1981 р.) зазначалося, що соціальний туризм - це мета, до якої суспільство повинно прагнути в інтересах найменш забезпечених громадян. В Україні соціальний туризм здійснюють профспілкові організації, фонди, що присвячують діяльність такій меті.

Кредитний туризм в нашій державі перебуває на початковій стадії розвитку, оскільки українські банки ще не в змозі надавати кредити на відпочинок і саме цим сприяти розвитку кредитного туризму.

Спосіб розміщення туристів належить до ознак, які впливають на виокремлення готельного туризму - проведення відпочинку в готелях, пансіонатах, турбазах і позаготельного туризму - проживання в кемпінгах, самохідних причепах, у приватному секторі тощо.

Класифікація туристичної діяльності на види та форми туризму є надзвичайно важливою. Адже, скажімо, виокремлення видів туризму - це не лише теоретичне завдання: кожен його вид практично потребує відповідного інфраструктурного забезпечення, здійснення організаційних заходів, спрямованих на його розвиток, що в кінцевому підсумку пов'язано зі задоволенням потреб на такі послуги. Розв'язання цих проблем сприятиме визначенню місця туризму серед інших галузей національної економіки й об'єктивнішому врахуванню його внеску в створення валового внутрішнього продукту країни, регіону, туристичного центру.