Розділ 1. Теоретичні основи географії туризму

Класифікація - важливий інструмент наукового пізнання. Вона допомагає глибше розкрити існуючі зв'язки, зорієнтуватись у складних ситуаціях і посприяти отриманню науково-обґрунтованих висновків.

Термін "класифікація" у Великому тлумачному словнику сучасної української мови подано як "система розподілу предметів, явищ або понять на класи, групи тощо за спільними ознаками, властивостями"38.

На думку Е. Алаєва, до класифікації належать кількісні градації, які відображають стадії розвитку явищ, або ієрархічні порядки системи. Класифікація відображає переважно кількісні відмінності (однак вимагає, щоб інтервали між класами відображали хоча б одну якісну зміну)39.

Стосовно класифікації туризму, то висвітлені у попередніх підрозділах його зміст і сутність підтверджують, що туризм - це складне соціально-економічне явище, яке вимагає своєрідного підходу, оскільки необхідно враховувати різноманітні мотиви проведення відпочинку та можливості його здійснення. Тому кількісні відмінності значно поступаються явищам, котрі в туризмі класифікують через посилання на їх ознаки.

У науковій літературі використовують найрізноманітніші підходи до класифікації туристичної діяльності. Так, відомий український географтуризмознавець М. Крачило виокремлює класи, форми та види туризму40. Залежно від характеру туристичних потоків, він визначає два класи: внутрішній (національний) та іноземний. Форми туризму вчений вирізняє за такими ознаками: характером організації: плановий (організований) і самодіяльний (неорганізований); тривалістю подорожі (короткотривалий, довготривалий); інтенсивністю туристичних потоків: постійний, сезонний.

Види туризму, що визначаються мотивацією туристичної подорожі, М. Крачило класифікує на курортно-лікувальний, культурно-розважальний, релігійний, спортивний, пізнавально-діловий і навіть промисловий. Залежно від способу подорожування вчений виокремлює такі види туризму, як автомобільний, автобусний, авіаційний, морський, річковий, залізничний, мотоциклетний, велосипедний, пішохідний, гірський, лижний, водний, підводний, спелеологічний і комбінований (рис. 1.8).

Професор О. Топчієв розглядає туризм як один із типів рекреаційної діяльності. Причому структуризує його на такі види та підвиди: пізнавальний (краєзнавчий, релігійний, міжнародний); історико-етнографічний; історико-культурний: ландшафтно-екологічний; спортивний (рибальство, мисливство, водно-спортивний, альпінізм, екстремальний); родинно-гостьовий; торговельний; діловий; науковий; громадсько-політичний; розважальний (спортивно-видовищний і фестивально-видовищний) та релігійний41.

Раціональнішою і пристосованішою до сучасних ринкових умов господарювання є класифікація видів туризму, розроблена науковцями Санкт-Петербурзького державного університету А, Кириловим і Л. Волковим42.

Як засвідчує аналіз наведених класифікацій, вони достатньо повно відображають туристичну діяльність. Водночас автори навчального посібника "Основи туристичного бізнесу" (2004 p.) М. Мальська, В. Худо і В. Цибух зауважують: "Досі немає чіткої загальноприйнятої класифікації туризму". І далі: "...Це пояснюється насамперед тим, що практично неможливо виокремити чисті форми і види сучасного туризму"48.

З-поміж зарубіжних авторів особливу увагу привертає класифікація туризму, запропонована вже згадуваним польським дослідником В. Ґаворецкі44, яку доповнив автор посібника: для групування туризму за видами використано найузагаль-неніші критерії мотивацій цього своєрідного явища і на їх основі виокремлено основні види туризму (табл. 1.1).

Дані таблиці засвідчують, що фізіологічному критерію, пов'язаному з відпочинком, лікуванням та оздоровленням і спортом, відповідають такі види туризму, як відпочинковий, лікувально-оздоровчий і спортивний. Фізіологічний критерій мотивації спрямований на фізичне відновлення організму людини. До цієї групи належить і лікувально-оздоровчий туризм, активно пов'язаний з використанням природних властивостей мінеральних вод, клімату, ґрунту та морського середовища. Відпочинковий і лікувально-оздоровчий туризм часто об'єднують в один вид - рекреаційний туризм (лат. recreation - відновлення), тобто подорож задля відпочинку та лікування46.

Спортивний туризм висуває особливі вимоги до туристичних ресурсів на маршруті подорожі. Він пов'язаний із використанням фізіологічних можливостей учасника подорожі, причому має на меті активний відпочинок унаслідок підвищення навантажень на організм людини та досягнення спортивних результатів у загальнофізичній підготовці туриста. Сюди варто зарахувати і поїздки з наміром пасивної участі в спортивних змаганнях.

Рис. 1.8. Класифікація туризму (за M. Крачилом)

Таблиця 1.1. Критерії виокремлення основних видів туризму

Туризм з метою відновлення психологічного стану людини можна здійснювати за допомогою розваг (що і стало причиною виникнення високоприбуткового ігрового бізнесу), який називають розважальним видом туризму.

Культурно-пізнавальний вид туризму пов'язаний зі задоволенням потреб мандрівника у пізнанні звичаїв, побуту й інших складових культури окремих народів, країн, регіонів. З метою задоволення духовних потреб мандрівників-паломників (відвідування святих місць та релігійних центрів) стру кту ризу ва вся релігійно паломницький туризм.

Фахові критерії мотивації подорожування відповідають двом видам туризму - діловий (економічний) і науковий.

Якщо діловий туризм здійснюють із комерційною метою, переважно задля відвідування бірж, виставок, ярмарків, то науковий поєднаний з участю в різних конгресах, симпозіумах, конференціях із наступними екскурсійними поїздками.

Політичний критерій, пов'язаний з виокремленням дипломатичного та майданного видів туризму, має певну специфіку. Адже дипломатичний туризм - це поїздки й участь у різнобічних політичних заходах, що офіційно влаштовують держави-учасники. Майданний туризм пов'язаний із політичними подіями та заходами, які здійснюють партії, громадські організації в демократичних державах. Такому критерію відповідають події 2004 р. в Україні - Помаранчева революція в Києві на майдані Незалежності та в багатьох інших містах молодої держави.

Сентиментальний туризм - це поїздки з метою відвідування родичів, знайомих, родинних місць. Цей вид туризму особливо актуальний для людей, котрих примусово виселили із обжитих місць, або котрі емігрували з політичних мотивів чи добровільно виїхали за межі країни у пошуках роботи. Туга за батьківщиною спонукає їх подорожувати залишеними, але не забутими землями.