Після виведення всіх солдатів з мінного поля і перевірки у них вийнятих чек, підрозділ прямує за наступними мінами. Після піднесення мін мінування продовжується у зазначеному раніше порядку.
У разі піднесення кожним солдатом чотирьох мін, мінування здійснюється так, як зазначено вище, але підрозділ на вихідній лінії розраховується "за порядком номерів". Інтервали між солдатами вісім кроків (5,2-5,6 м).
Рис. 27. Установлення протитанкового мінного поля (план установлення)
На встановлене мінне поле, групу мін складаються формуляри (звітні картки). Формуляр мінного поля має схему прив'язки мінного поля за компасом. Бланк формуляра мінного поля складається та заповняється зі схемою прив'язки мінного поля.
Рис. 28. Прив'язування до місцевості мінного поля
Наявність схем дозволяє під час розмінування чітко встановити межі мінних полів і місця мінованих об'єктів, полегшує пошук окремих мін, підвищує безпеку дій під час вирішення такого завдання. За даними формулярів мінні поля можуть бути нанесені на карти.
Формуляр має текстову частину, що містить:
– основні відомості про мінне поле;
– схеми мінного поля, на яких зображено розташування мін;
– схеми прив'язки мінного поля, що зображує положення меж (кутових точок) мінного поля щодо орієнтирів, наявних на карті й місцевості.
Схема мінного поля складається в масштабі 1:500 - 1:2000 із зазначенням його контуру, розташування рядів, відстаней між рядами й мінами, положення мін, які не можливо вилучати, залишених проходів.
На схемі прив'язки зображують контур мінного поля й не менш одного основного орієнтира, а також азимути й відстані від орієнтира до кутових точок мінного поля. Напрями виміру азимутів зображуються стрілками, обрані орієнтири детально описуються. Наприклад, "Орієнтир № 1 - берегова східна опора мосту в с. Коб'якове", "Орієнтир № 2 - перетинання осей шляхів на західній околиці с. Коб'якове).
Орієнтири бажано вибирати недалеко від об'єкта мінування, це спрощує прив'язку й полегшує потім відшукання його. Не можна назначати орієнтири з боку супротивника, а також зображувати азимути, під час руху по яких доведеться проходити по мінному полю. Обрані орієнтири мають бути важко знищувані (перехрестя доріг, характерна височина, брід на річці тощо).
Залежно від умов обстановки й способу встановлення мінного поля прив'язка його може здійснюватися з використанням компаса, бусолі або спеціальним прибором. Фіксацію здійснює розрахунок з трьох осіб. Перед початком позначають віхами кутові точки мінного поля, вибирають основний або місцевий орієнтир. Перший номер заміряє від нього азимути на встановлені віхи, а другий і третій номери заміряють відстані.
Результати вимірів наносяться на схему. Далекоміром ДСП-30 і бусоллю прив'язка мінного поля, що встановлене загороджувачами в ході бою, проводиться досить швидко. Відшукують мінне поле на місцевості за формуляром за допомогою тих же приборів, якими здійснювалася прив'язка. Це завдання виконує розрахунок у складі трьох осіб. Перший номер (старший) несе із собою бусоль і формуляр, інші - трасувальний шнур, рулетку, віхи (коли). У першу чергу знаходять основний орієнтир і встановлюють тут бусоль. Перший номер за допомогою бусолі засікає орієнтири в створах, знайдених по азимутах напрямків, і вказує другому й третьому номерам відстані від основного орієнтира до обраних ним на місцевості. Останні рухаються в зазначеному напрямку, вимірюючи відстань. Після визначення контуру мінного поля можна розпочати пошуки і зняти окремі міни.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інженерне забезпечення частин і підрозділів у бою» автора Стаховський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Застосовування рослинності й створення плям на місцевості“ на сторінці 7. Приємного читання.
